четвртак, 24. јануар 2013.

0005 - Перша Літня школа


Перша Літня школа україністики ″Просвіта″
«Українське слово» 1999 року – Шкільна рада

Можливості та потреби
     В Автономному Краю Воєводина, у риспублиці Сербія, в Югославії живе коло 8 тисяч українців розпорошених на великому просторі. Більш скучено українці живуть у Кулі, Вербасі, Сремській Митровиці, Інджії та Новому Саді та їх околицях. Після багаторічного застою в плані розвитку та плеканні національної самобутності, в 1988 року виникли можливості українцям, на організований спосіб більше подбати про своє відродження. Вже у 1989 році засновано Товариство української мови, літератури і культури Воєводини та його філії по всіх осередках з більшим числом українського населення.
     Основні завдання Товариства було витворити усі передумови для розвитку та плекання національної самобутності у галузях освіти, інформування, видавництва, культурного організування та діяльності.
     Беручи до уваги, що мова є основою національної самобутності, та що виростаюче четверте та пяте покоління переселиних українців на цих просторах майже вже не знає рідної мови, а з цим втрачаються всі інші елементи національної самобутності. Товариство у своїх завданнях, окрему увагу приділило вивчанні дітьми та молоді рідної мови.
     Завдяки намаганю Товариства, а за підтримкою Міністерства освіти Республіки Сербії та локальних і шкільних органів, у 1995 році в основних школах у Кулі, а з 1997 року у Вербасі та Змаєві, на факультативних засадах запроваджено вивчання української мови з елементами національної культури.
     Тому, що цим заходом не охоплено усіх дітей та українську молодь ані в Кулі, Вербасі та Змаєві, а в Сремській Митровиці, Інджії та Новому Саді, покищо, не запроваджено будьяку форму вивчання рідної мови, Товариством запропоновано, а Виконавчою Радою Воєводини схвалено, організувати Літню школу україністики для дітей та молоді воєводянських українців.

Від ідеї до реалізації
     Для підготовки діяльності цієї школи, Товариством формована Шкільна Рада першої школи україністики «Просвіта». До складу Шкільної Ради увійшло 14 чоловік: о.Стефан Пітка, Борис Небесний, Іван Терлюк, Євген Кулеба, Стефан Семянів, Олена Деба Семянів, Віктор Зубко, Ірина Зубко, Любомир Пєкний, Петро Ардан, Василь Дацишин, Стефка Тамінджія, Петро Закамарок та Петро Ляхович. Головою Шкільної Ради обрано о.Стефана Пітку, виховатилями та фаховими керівниками обрано Степана Семяніва та Олену Диба-Семянів, скарбником Стефку Тамінджія, а за директора школи Євгена Кулебу. Фаховим викладачем української мови і літератури, за посереднецтвом Посольства України в СР Югославії, запрошено Ірину Пивовар – педагога та філолога з Львова.
     Шкільна Рада Літньої школи україністики «Просвіта» схвалила Програму вивчання української мови з елементами національної культури, автора Івана Терлюка та додаткову програму, яка складалася з української історії, релігії, етнографії, мистецтва, українсько-сербських взаємин, тощо.
     Шкільна Рада схвалила:
-          І Літня школа україністики «Просвіта» відбудеться з 16 липня до 16 серпня 1998 року у приміщені будинку відпочинку «Електровоєводини» на Ірішкім венцу, на Фрушкій горі біля Нового Саду.
-          Школа буде працювати у двох змінах по 15 днів, буде набирати разом 50 учнів, по 25 учнів для кожної зміни.
-          Набір дітей та молоді організується Товариством української мови, літератури і культури Воєводини тобто його філіями та активістами на місцях.
-          Крім порядного вивчення української мови з елементами національної культури, учні школи, за допомогою своїх вихователів та викладачів будуть готувати культурну програму, з якою виступлять на перезміні та на закритті школи, перед батьками та гостями і таким способом буде презентована частина осягнення під час 15-денного навчання.
-          Для ознайомлення з живописним регіоном Фрушкої гори, його історичним та культурним значенням, учням будуть організовані екскурсії до фрушкогорських монастирів, до Сремських Карловців, Петроварадинської твердині, Нового Саду та до курортного спортивно-рекреативного центру у Врдніку.
-          По закінченні кожної зміни, учням буде вручено свідоцтво, як символична відзнака про участь та прослухання уроків української мови з елементами національної культури.
-          Схвалена потреба ведення «Хронології» та видання «Бюлетню» І Літньої школи української мови «Просвіта».                                   Шкільна Рада


     22 червня 1998 року. Кілька днів тому я отримав листа з Вербасу від Сабо Звонка, голови КПТ «Катпати». Він пропонував мені організувати концерт в Сремській Митровиці, на якому взяли б участь вони з Вербасу, КПТ «Тарас Шевченко» з Баня Луки та ФА «Коломийка» з Сремської Митровиці. Я з тої причини уже почав бігати від начальника Петра Ковачивича до директора «Сірміумарту» Драгана Джорджевича. Даю усі свої сили, щоб чим краще організувати цей концерт.
     10 серпня 1998 року. Я справді набігався від того дня, коли вирішив організувати той концерт. Начальник громадських активностей Петро Ковачевич поміг мені дістати театр, також поміг мені дістати заль будинку «Клуб войске Югославіє». З домовленістю з людьми у театрі, ми надрукували білети та плакати, на якому писало: « В організації «Сірміумарту» з Сремської Митровиці та ФА «Коломийка» відбудеться «Вечір українського фольклору». Учасники будуть: КПТ «Карпати» з Вербасу, КПТ «Тарас Шевченко» з Баня Луки та ФА «Коломийка». Я потім пішов до редакції міської газети «Сремске новіне» дати інформацію про той концерт, що вони в короткому і написали. Потім запросив Драгана Джорджевича дати вістку у міський радіо «Радіо М», що він і зробив, так що вістка йшла по радіо аж до самого концерту. Тих плакатів надрукував около 10 примірників і поліпив по цілому місті, бо мені було важне, щоб цей концерт був успішний, а також і спільна забава, яка мала відбутись того вечора.
     Було великих прблемів зібрати тацюристів «Коломийки», щоб і вони щось відтанцювали, і коли я подумав, що це буде неможливо, вони зібралися 5 годин перед конертом і зробили репетицію. Так і виступили, але було не погано.
      Багато є писати про те, як я шукав спонсорів для того вечора, щоб придбати с чим почастувати гостей, яки було около 100 осіб. А самого вечора у залі «Войске Югославії», коли усе було потрібно приготовити та сервувати для гостей, добре помогли: Ганя Шевчук, Мальвіна Шевчук, Славко Корпак, Еміл Ляхович, Микола Причепа та інші...
     Коли усе було придумане та приготовлене до усіх деталів, то успіх був неменучий. Про цю подію напишу, коли почую реакції з інших джерел.
     10 жовтня 1998 року. Як «Українські обрії» коментували  ці події: «Обширною сьогодні буде рубрика «З наших поселень і нашого життя», я якій дізнаєтеся, як пройшли відвідини Вербасу, Сремської Митровиці та Руського Керестуру КМТ «Тарас Шевченко» з Баня Луки... В минулому тижні відбулося декілька подій з культурного життя Вербасу, Руського Керестура та Сремської Митровиці. Від 3 по 5 липня в Вербасі загостили аматори КМТ «Тарас Шевченко» з Баня Луки, а приймало їх КПТ «Карпати» з Вербасу. Після двох минулорічних зустрічей в Вербасі та Баня Луці це є третя зустріч цех двох колективів в обміні культурних досягнень, які стали традиційним. У Вербасі у переповниному залі кінотеатру «Югославія» обедва самодіяльних колектива виступили з концертною програмою з українських пісень та танців. Бурхливими оплисками нагороджували глядачі виступи карпатян та аматорів з Баня Луки, програмою яких були українські та сербські пісні з їхнього середовища. Після Концерту в приміщенні КПТ «Карпати» господарі приготували розважальну зустріч де члени обох товарист спілкувалис, співали, танцювали, закріплюючи давнє знайомство... А в неділю, 5 липня «Карпати» з Вербасу та «Тарас Шевченко» з Баня Луки були гостями фольклорного ансамблю «Коломийка» з Сремської Митровиці. Концерт трйох товариств відбувся в переповниному залі міського театру, а після концерту в приміщенні «Клуб войске Югославіє» був організований розважальний вечір. Гості з Баня Луки повезли до дому приємні враження, про що з вами поділиться член презідії КМТ «Т.Ш.» з Баня Луки Стефан Гаврелюк. –Що сказати? Можна навіть чути, що весело, співається, танцюється, а наші хазяїни, наші домашні буле дуже задобрі нам, значить, прийняли та дали все то що потрібно, від харчування, спання, а насамперед з щирої душі, щоб ми відчувалися як в дома і просто обдарували нас і оплисками і файними словами, так, що думаю, що усі а і я також самий немаю що краще сказати, тільки щиру подяку і бажання, щоб це не перевати, щоб продовжити і на дальше, зустрічалися було в Баналівці, було в Митровиці, було в Вербасі, на кінці було де, тільки щоб товаришувати і намагатися, щоб отримати українську культуру, пісню, мову на цех просторах.» 

Нема коментара:

Постави коментар