уторак, 14. мај 2013.

«ЩО ЗРОБИТЕ НАЙМЕНШОМУ З МОЇХ БРАТІВ........»


     Господь наш, Ісус Христос чітко і виразно вказав нам шлях у відношенні до ближних. «Що зробити найменшому з моїх братів, мені ви зробили», бо ж Христос у кожному з нас, і великому і малому, проживає.
    Ще сказав нам Ісус голодного нагодувати, спряглого напоїти, хворого відвідати, - одним словом, добро чинити кругом себе і мати відкриті очі і серце для тих, що у потребі.
     Але, є між нами і такі що хліба-води не потребують, адже не голодні, не спряглі, а все ж таки нашої уваги потребують. Тепле слово, усмішка, теплий потиск рукою, щирий погляд просто в очі, визнання їхньої вартости як особи гідної пізнання і визнання – ось це часами більша ласка і той «хліб», що лікуватими їхню душу.
  Маючи на увазі цей заповіт, група щедрих, працьовитих і жертвених жінок з парафії грекокатолицької церкви «Вознесення Господнього» зі Сремської Мітровиці, яка за допомогою пароха, о.Владислава Варґи старається іти дорогою доброчинства, яку проповідує Карітас, зорганізувала під час Великодних Свят дві акції.
   Одна з них охопила якраз цю групу дітей-людей які не матеріальної, а духовної, емотивної підтримки потребують.



   За допомогою Ігора Щурка, дефектолога та о. Владислава Варґи нав’язано контакт з директоркою Денного притулку для дітей і молоді, що мають проблеми у розвитку, пані Ваньою Ґвока, та домовлено відвідени та ручна робота з учнями школи. Цей Денний притулок являється частиною початкової школи «Радівоє Попович» зі Сремської Мітровиці.
    Будучи ці відвідини відбувалися під час Великодних свят домовлено зорганізувати заняття, які всім у ці святкові дні приносить радість – розмальовувати яєчка, тобто робити писанки на для цих дітей зручний спосіб – восковими олівчиками та фарбою для яєць.
     Ця зустріч відбулася у Світлий вівторок, 07 травня 2013 року.
   Якщо у нас була радість, що приходимо до них, то у очах тих молодих людей виблискувала сто разів сильніша радість, зацікавлення і захоплення. Диякі, які мають обмеження у комунікації з іншими, дивилися на нас збоку, але більшість приступали до нас відкрито і весело, готові до розмови і обміну позитивних емоцій.
   Зокрема, коли їм представлено ручну роботу, тобто розмальовування яєчок, захоплення і моментальна готовість взятися до роботи були просто вражаючі. Аж на душі ставало мило, коли побачили з якою акуратністю і терпеливістю кожен з них виписував свою писаночку і з яким врівноваженим задоволенням приймав закінчений, кольоровий плід своєї праці.

   


   На закінчення нашого перебування між цими ангелами на землі, відбувся конкурс за найкращу писанку. Звичайно, кожна з тих писаночок була найкраща і тому кожна дитина дістала даруночок – пасочку, крашаночку і цукерочки-яєчка, які дбайливо і з любов’ю підготовили жінки-членкені цієї знаменетої групи, що діє при церкві.
   Подібними даруночками були обдаровані і директорка та працівники цього надзвичайного колективу, за їхню стараність, любов і розуміння цих чистих душ, які щоденно сюда приходять спілкуватися, вчитися і працювати.
   Друга благодійна акція було відвідування старших, хворих і самотніх людей у Шашінцях, Латярку та Сремській Мітровиці під час Світлого тижня.
Для них жінками було підготовлено всі харчі, які ставляться до кошика на Великдень і під час посвячення інших кошиків о. Варґа і їх посвятив. Поділені у маленькі порції посвячені харчі віднесено перш за все тим, які не мали нагоду або можливість віднести до церкви свій власний кошик. Таким чином і ці наші брати і сестри мали нагоду у свою душу прийняти Воскреслого Ісуса і відчути радість Великодних свят.
   


   Тільки ж одне речення – « А ви про мене не забули!!!» висловлює всю подяку і підтвердження вартости і корисности відвідування старших, хворих і покинутих осіб. І  ще одне розуміння несе із собою це речення - читкість  потреби організування такої і подібних акцій.
   Щира подяка всім, які спричинилися щоб цих дві добродійні акції були зорганізовані і успішно проведені.
  Хай Бог вікдриває наші очі і серця щоб бачили ми і відчули тих, хто нашої уваги і любови потребує.

Надія Ляхович
Сремська Мітровиця

субота, 11. мај 2013.

Річні Збори Товариства української мови, літератури і культури «Просвіта»


     10. травня 2013 року, приміщення Української Національної Ради, Новий Сад. Того вечора до приміщення УНР зібралося дві десятки українців з чотирйох осередків: Сремської Митровиці, Інджії, Нового Саду і Вербасу, щоб відбути Річні Збори Товариства «Просвіта» з Нового Саду.




    Збори відкрив голова Товариства Мирослав Гочак. Зараз на початку пропонував Порядок денний, який прийнятий членством Зборів. Зборами керував Мирослав Гочак, який довго викладав про діяльність Товариства від останніх Зборів, Які відбулися перед двома роками. Він зараз наголосив, що моглося зробити і більше, яле тому зібралися Збори, щоб оцінити дворічну діяльність.
    4. лютого 2011 року відбулося засідання Керівної Ради Товариства, яка займалася підготовкою Річних виборчих Зборів. Того року мусілося усучаснити і доповнити Статут Товариства, через зміни у державному законі про спілки громадян. Той Статут схвалений на Зборах, 16. квітня,  у Новому Саді, оброно нове керівництво у складі Керівної Ради, головою обрано Мирослава Гочака, заступником голови Івана Дацишина а секретарем Стефана Сем’яніва.
     19-21. серпня 2011 року перебували три члени Товариства «Просвіта» а саме Мирослав Гочак, Мирослав Мельник І Мирослав Калинюк у Києві на Світовому Форумі Українців.
     5. листопада організовано поїздку до Сомбору на партизанський цвинтар, де в присутністю Посла України, священики відслужили панахиду загеблим воїнам 3. Українського фронту а потім пустили вінки на річку Дунай коло Батини.
     9. листопада організовано День української мови і писемності.
     19. грудня організовано передання Вефлиємського вогню миру.
     У 2012. році організовано такі заходи:
     11-22. березня організовано прийом і пригощення Миколи Хрієнка, журналіста газети «День» з Київа, який пізніше писав про українців Балкану. У Новому Саді організовано виставку знимок з проекту «Українці за Уралом».
     9. листопада організовано День української мови і писемності з присутнісю гостей: Андрій Хевка, писемник і перекладач з Словенії і Руслан Телецький з України, знавець Шевченкової біографії і творчості і аутор збірки фотографій Шевченкових пам’ятників у світі.  
     10. листопада організовано поїздку до Сомбору.
     23. грудня організовано передачу Февлиємського вогню.
     На кінці констатовано, що моглося зробити і більше, але з даними обставинами щодо фінансів, і це вважається добрим.
     Іще розмовлялося про запляновані активності Товариства «Просвіта» у майбутньому. У скоріший час має вийти з друку іще один номер часопису «Українське слово». Також запляновано 2014. року організувати велику маніфестацію відзначення 200 років від народження Тараса Шевченка. Буде організовано і цього року поїздку до Сомбору, відзначення Дня української мови і писемності і займатися видаванням книжок, яких авторами українці з наших просторів. 

понедељак, 6. мај 2013.

Великдень у Сремській Митровиці


     Сремська Митровиця, 5 травня 2013 року. Великдень, найбільше і найкраще весняне свято у нашій церкві. Парафіяни з окремою увагою приготовляються до Великодніх свят. Перше переходиться через сорокаденний піст, в якому люди утримуються від весіль і інших забав. Ми нарід, хоч релігійний, але й любимо і забави і інші спілкування. З приходом Великодня вертається і веселість, бо і саме Воскресіння приносить радісну вістку про існування надії на краще майбутнє і бесмертне життя.



     Вже від Квітної неділі почувається святковий настрій, коли у церкві посвячуються вербові гілля, яких потім люди несуть додому і пільнують протягом цілого року.



     У страсному тижні, вже від четверга до неділлі, приходиться щодня до церкви. Чоловіки і жінки стараються гарно прибрати у церкві і на подвір’ї. У церкві кожний куточок буває очищений а на столиках і вітарі кладуться чисті плахти і свіжі квіти. На подвір’ї коситься трава і доглядаються городи з квітами, щоб гарно виглядало.

Сторож 1960 року.




     У нашій церкві існує вже давний звичай, що парубки сторожать білля Ісусового гробу від п’ятниці до недільної Ютрені. Певно знаємо, що так було і за часів пароха о. Гірйоватого у п’ятдесятих роках а коли почалося з тим не знаємо. Хлопці за цю нагоду вбирають українські народні костюми, через плечі перекидають жовто-сині ленти а в руках тримають довгі деревяні спеси. Своєю присутністю прикрашують Богослужіння у тих днях. Групою сторожів завжди керує найстарший хлопець, а коли він одружується, то переберає інший найстарший.



     Активність групи сторожів починається з пятниці, коли з Плащаницею обходиться довколо церкви а потім вона покладається на гріб. Від того моменту і аж до неділі рано, до Великодної Ютрені, біля гробу сторожать найменше по два сторожі. Коли відбувається якесь Богослужіння тоді всі сторожі перебувають у церкві.



    На недільній Ютрені, на процесії довколо церкви, сторожі несуть хорогви а повертаючись до середини цілий час прислужують священикові і заводять порядок коло кошиків з паскою, тремають свічки, коли читаються Євангелія і тримають ікони, коли люди підходять поклонитися.



    Найбільше парафіян прийшли на Великоднє Ютреня бо краса того Богослужіння приманює всіх саме через красу наших звичаїв а до того іще і посвячування паски і інших приманлевих страв у кошику.



     На подвір’ї всі всіх витають з Воскресінням і бажають одні одним всього доброго. Люди іще довго затримуються і спілкують, хоч запах смачних страв підгадує, що піст минувся і що можна йти додому на смачний сніданок.