среда, 23. децембар 2015.

Святий Миколай з Національної ради відвідав початкову школу у Сремській Митровиці

     22 грудня 2015 року у початковій школі ім. Йован Попович відбувся ще один урок української мови з елементами національної культури. Урок був святочний в тому дусі що учні на тому уроці мали показати все найкраще, що навчили протягом року. Це було ніби екзамен бо були присутні і батьки або бабусі і діди учнів. 


Щоб це виглядало троха і урочисто постаралася учителька Славка Канюга і все гарно зложила у коротке представління.













 Учні гарно деклямували вірші до святого Миколая і співали пісні.
     Між присутніми були і представники Національної ради української меншини Стефан Семянів і Петро Ляхович. Вони із собою принесли пакуночки, яких через Національну раду прислав святий Миколай всім учням того класу а їх було пятнацять.


 По закінченні представління до учнів звернувся Стефан Семянів заохочуючи їх що ще краще училися і похвалив за показане знання. 


Учителька Славка Канюга вручила всім учням пакуночки.


Петро Ляхович приніс новий номер «Соловейка», в якому була прилучена і книжка «Українські народні казки» у видані ГВУ Рідне Слово.



     Діти розійшлися веселі бо отримали пакуночки від святого Миколая і часопис «Соловейко» і книжку «Українські народні казки» обіцявши, що і на далі будуть добрими учнями і будуть старатися добре вивчити українську мову з елементами національної культури. 

понедељак, 21. децембар 2015.

Святий Миколай у Сремській Митровиці

     20 грудня 2015 року у грекокатолицьку церкву Вознесення Господнього у Сремській Митровиці завітав святий Миколай. У суботу 19 грудня коли насправді боло свято святого Миколая у нашій церкві було менше людей ніж звичайно але в неділю, коли мав прийти святий Миколай і принести дітям пакуночки було набагато більше людей і їхніх дітей. Доки тривала Служба Божа назбиралося гарне число дітей у церковній залі, де приготовлялися і робили останні репетиції перед виконанням програми у честь святого Миколая.


 Коли закінчилася Служба Божа прийшли діти до церкви, тобто діти які відвідують віронауку що суботи у церковному будинку і діти які вивчають українську мову у початковій школі ім. Йован Поповіч у Сремській Митровиці. З учнями української мови працювала учителька Славка Канюга.


     Діти перше заспівали пісню «О хто, хто Миколая любить» що з тою піснею дозвати святого Миколая.


 І справді до церкви зайшов святий Миколай у супроводі двох анголят. Святий Миколай з гарною білою бородою, мав на голові митру, був вбраний у священичі ризи а у руці жезл.


      Святий Миколай приітався з усіма а окремо з дітьми і сів нв стілиць приготований для нього. 


Діти довго співали пісень і деклямували різних віршів а більшість присвячених славі і доброті святого Миколая. Все це виконували українською, русинською і сербською мовами а святий Миколай уважно слухав. Коли діти вичерпали свої знання тоді до них святий Миколай звернувся з гарною промовою, говорив як вони мають бути добрими дітьми і у дома і у школі і у церкві а найголовніше щоб робили добрі діла своїм ближнім.





      Тоді всі разом зробили спільну знимку а після того святий Миколай запрошував кожну дитину до себе і обдаровував пакуночком а помагали анголята. У цілому цьому заході багато помагав парох о. Владіслав Варґа. Роль святого Миколая цього року виконував Стефан Семянів. Того дня поділено більше шісдісять пакуночків.

субота, 19. децембар 2015.

Виставка фотографій і холограмів про Володимира Великого і хрещення України-Русі



     18 грудня 2015 року у Сремській Митровиці відбулася виставка фотографій і холограмів про Володимира Великого і Хрещення України-Русі у галереї ім. Глігорія Возаревіча. Виставку організувало Посольство України у Сербії а з нагоди відзначення 1000 літ від смерті Володимира Великого.
     Маніфестація почалася зустріччю у церковному залі грекокатолицької церкви Вознесення Господнього, де знаходиться прикрасна картина, яка зображує подію Хрещення України-Русі. Картину росписав Сілвестер Пушкаш на взірець оргигалної картини автора Петра Андрусіва, яка знаходиться у Філаделфії – США.
     У домівці були присутні посол України Олександр Александрович і конзул Наталія Маркевич а з міського уряду заступник голови Скупштини Зоран Міщевіч. Про історію картини росповів домашній парох о Владіслав Варґа.


     Гості побажали увійти і до церкви про яку знову росповідав домашній парох.
     Маніфестацію провадили численні представники мас-медій для яких посол Олександр Александрович дав заяву.
      «Я вже не перший раз у Сремській Митровиці, яка мені надзвичайно подобається, церкви і центр міста. Я вже бачився з вашим мером один місяць тому і сьогодні маю нагоду познайомитися з заступником голови Скупщини. Мені дуже приємно що Сремська Митровиця маж вже пять років побратимські звязки з українським містом Тернополем у західній частині України і мені двічі приємно бо я сам родом з Тернопільщини. Сьогодні особлива подія, сьогодні відкриваємо виставку Володимира Великого, себто він український князь, який хрестив Київську Русь, хрестив Україну, у центральній галереї у Сремській Митровиці. Сподіваюсь що ви теж відвідаєте цю виставку, побачите її. Я б хотів також подякувати шановному отцю місцевої грекокатолицької церкви о. Варґі, на теріторії якого ми зараз знаходимось і позаду мене ви бачите картину Петра Андрусіва, репродукція Сілвестра Пушкаша про хрещення України-Русі. Я сказав, що сьогодні не буду говорити про політику але про історію можу сказати і справа в тім, що святий Володимир хрестив Київську Русь на той час не існувало сучосної Росії, не існувало навіть ні Москви. Я знаю що у сербській мові існує термін Кеївська Росія що на мою скромну думку не зовсім правильно тому що Київська Русь сучасна Україна. Але повертаючись до теми культури, теми релігії то вже симболічно вистака Володимира Великого відкривається і вона буде тривати протягом місяця, яка на передодні Різдва Христового. І останє що би я хотів сказати. У Україні існує традиція колядок, я не знаю чи це існує у Сербії. В Україні тоді люди в основному діти на передодні Різдва Христового, шостого січня ходять від хати до хати і співають колядки про Різдво Христове. Я бажаю всім нам гарного настрою, «Срећна Нова година и Божић!».“


     Перейшовши до галереї приступилося відкретті вистаки. Ведучою програми була Наталія Маркевич, яка привітала присутніх і представила посла України Олександра Александровича і зараз запросила його взяти слово. 




Він прочитав заяву сербською мовою: «Поштовани грађани Сремске Митровице, поштовани представници локалних органа самоупреве, поштовани свештеници, драги гости. Мени је изузетна част и задовољство да данас у просторијама галерије Лазар Возаревић отворим изложбу посвећену великом кнезу, светом Владимиру Великом, који је пре 1127 година довео хришћанство на територију Украјине, тадашње Кијевске Руси. За Украјину је Владимир је велики човек не само због увођења хришћанства наго као и човек који је показао највеће моралне вредности, које је, као руководилац замље прихватио оно најбоље што је било потребно за његову земљу, успео да промени своје мишљење и промени живот Кијевске Руси. Велики кнез Владимир је заједно са хришћанством довео у Украјину високо образовање, филозофију, литературу, почео је да развија књижевност, архитектуру, уметност. Током његове владавине Кијевска Рус се подигла на исти ниво као најразвијеније монархије десетог века. Као велики кнез, Владимир је успео да уједини територије Источних Словена, што одговарају данашњој територији Украјине, у једну велику земљу. Захваљујући Владимиру Великом Украјина данас може да се поноси и по праву да каже да је наш народ још пре хиљаду година имао високо развијену културу и религију. Мени је драго да ћете ви моћи на данашњој изложби да мало научите о делатности кнеза Владимира и као великог просветитеља и као успешног вођу моје земље да унапреди развој украјинског народа пре Владимира и после њега. Отварање ове изложбе у Сремској Митровици није случајно него је образложено са више разлога, пре свега у вашем граду живе велики број украјинске заједнице, сам град је веома познат по својој етничкој разноврсности, толеранцији. У Сремској митровици се налази и гркокатоличка црква Вознесења у којој и данас имате уникатну могућност да видите репродукцију једне од најпознатијих слика Петра Андрусива о крштењу Владимиром Кијевске Руси. На крају град Сремска Митровица има добре пријатељске везе са Украјином, са градом Тернополем, који је моја отаџбина. Ове године се навршава тачно пет година од датума првог успостављања побратмских веза између два града. 


Тим поводом дозволите ми да предам најлепше поздраве у има града Тернопоља и да предам поздравно писмо од градоначелника Тернопоља господина Надала градоначелнику Сремске Митровице господину Недимовићу – продовжує говорити українською мовою, - В Україні відбулися місцеві вибори і якраз Сергій Надал був переобраний за мера міста. Я маю честь передати того листа. – продовжує сербською, - Само би хтео на крају да захвалим свим присутнима на интересувању за украјинску културу и духовност, да пежелим вама да нешто ново створите за себе, нешто интересантно. Хоћу да изразим искрену захвалност граду Сремска Митровица и галерији Лазар Возаревић на помоћи око организације ове вечери. Хвала вам!»
      Ведуча Наталія привітала заступника голови Скупщини Сремської Митровиці а запросила взяти слово.


 Зоран Міщевич привітав і гостей і домашніх і робітників галереї, говорячи про духовність у українській церкві і значну дату для українського народу і всіх нас. У місті в якому шануюється різноманітність відбувається значна подія і що радий що всі зібралися і що шанують мистецтво і що впізнають нові факти значні як за українську культуру так і за нас. Подякував від Скупщини і від себе українцям що тут існують що тут, бо мистецтво потрібне для виздоровлення душі, приємне, тривале, мистецтво тут щоб ми насичувалися чим гарним. І на кінці сказав «Будьмо!»


     Далі говорив о Варґа про життя Володимира Великого, про подію хрещення України-Русі, як він шукав яку віру вибрати для свого народу і як на кінці вирішив похрестити свій нарід вірою яка існувала і сяяла яскравістю храмів у Константинополі. Він представив як хресиянство змінило на краще самого Володимира і його нарід.
     Наталія Маркевич говорила про самі експонати виставки, яка складається з дві частини. Одна частина представлена з 22 фотографії, які представляють діяльність Володимира Великого перед хрестиянством і після. Ориганали предметів які зображені на фотографіях знаходяться у церкві Святої Софії, одній з найстарших церков. Немпожливо з технічних причин предмети насити по світі і тому сподіється що хтось прийде до Києва подивитися на ці предмети. На холограмах зобржені предмети з релігійного життя Володимира Великого зроблені лісером так що виглядають у три димензії, як справжні.
    Наталія на кінці представила групу членів товариства «Коломийка» з Сремської Митровиці, яка представить маленьку частину української культури.


     Чоловічий квінтет виконав пісню «Гей, розвивайся ти сухий дубе».


     Менша мішана група виконала пісню «Виростиш ти сину».



     Після тої частини присутні розглядали виложені екпонати і заливали українським шампанським вином. 








среда, 9. децембар 2015.

Відкрито площу для катання

     9 грудня 2015 р у Сремській Митровиці відкрито площу для катання у самому центрі міста. Погана погода не завадила офіційному відкретті цьогорічного сезону катання.


 Поряд з піснями дитячого музичного хору «Піколо» на площі ім. Ціра Мілекіч сьогодні почав працювати каток.



 Як було і наявлено ціна катання буде на рівні минулорічної ціни, що означає, що за півтора години катання буде платитися 150 динарів, разом з позикою ковзунів.


     Каток працюватиме протягом новорічних і різдвяних празників і до кінця лютого. За той час молодь Сремської Митровиці можуть гарно розважатися і поробити на своїм фізичнім здоровї, що є краще ніж сидіти білля компютера і бавити ігри.

http://www.ozon.rs/vesti/2015/otvoreno-klizaliste-2/

субота, 31. октобар 2015.

Похрещино троє близнюків

       30 жовтня 2015 р у Сремській Митровиці, у грекркатолицькій церкві Вознесення Господнього відбулася нещоденна подія - похресщино троє близнюків Александра, Анастазія і Алексей Овшик. На знимці щасливі батьки Мая і Борис Овшик, куми або як кажуть українці хресні батьки і парох о Владіслав Варґа. Новим членам нашої парафії і їхнім батькам бажаємо довгого, щасливого і успішного життя.


среда, 28. октобар 2015.

Традиції і культура українців Сремської Митровиці і околиці



     Певно, що українці, коли переселелися на простори Боснії, принесли із собою всі традиції і культурне надбання, яких плекали у рідному краю. Прийшовши у нове середовище, між чужі люди, вони продовжили зберігати свої звичаї і традиції, які у добрій мірі відріжнялися від традицій місцевого населення а сприяло і те, що українці, переселюючись, творили середовища більш компактні, у яких між собою говорили рідною українською мовою.
      Традиція одного народу твориться протягом віків і сильно вкорінюється у щоденне життя людей того народу. Традиції були різного роду як побутові, обрядові та релігійні а вони між собою тісно повязані і деколи їх тяшко розрізняти по тих групах але одне є певне, що всі вони глибоко моральні.
     Українсткий нарід давно прийняв християнство і тому більшість традиційних звичаїв повязані з релігійними святами у першій мірі з Різдвом і Великоднем. Різдво дуже багате традиціями почавши від багатства і краси колядок, потім святкування Святого вечора з приготованням до вечері дванадцять страв,  з кутєю і вариниками на першому місці. До хати вносили солому і стелили по підлозі і на стіл під настільник стелили пахуче сіно потім колядування у своєму домі а далі ходили одні до одних колядувати і тої ночі майже зовсім не спали. На Утрення йшли о четвертій годині ранку а потім і святочна Різдвяна Літургія відбувалася дуже святочно. Молодь приготовляла вертипи і ходили з ними колядувати по хатах.

    Друге велике свято, яке святкувалося майже цілий тиждень, було дуже багате традиційними подіями. Вже за тиждень до Великодня святкували Вербну неділлю, коли на Службі Божій священик посвячував вербові гілля, яких вірні брали із собою і носили додому а коло церкви били свяченою гілкою одні других промовляючи: «Шутка бє – не я бю, віднині за тиждень буде в нас Великдень!» Коли у велику пятницю виносили плащаницю то коло неї у церкві постійно сиділи чоловіки і тоді було цікаво бо часто росповідали різні байки. У вечір на велику пятницю і суботу ложили вогнища десь на горбі або коло церкви. У суботу у ніч зовсім не спали, сиділи коло вогню а був ще один цікавий звичай що хлопці тої ночі старалися через жарти вкрасти від когось якусь деревяну річ, колисо з фіри або патики з огорожі і кидати у вогонь. Дуже значне місце у святкуванні Великодня було приготовлення писанок і крашанок, яких носили до церкви на посвячування а потому з ними виводили різні забави. Також обовязково люди пекли паски, яких старалися гарно прикрасити і які займали перше місце у кошику зі стравами, котрих посвячували на Великодній утрені. На кінці Служби Божої святили кошики, яких складали надворі довколо церкви, зі стравами у яких були величезні паски, яйця, сир, шинка, ковбаса, хрін... Після Служби Божої цілий час люди звонили а було дуже важлевим хто перший зазвонить але перше мусіли йти додому зїсти свячене яйце аж тоді бігти до церкви позвонити. Всі старалися хоч троха позвонити. Того дня більше не було Служби Божої а був звичай виводити коло церкви гаївки. Всі дівчата бралися у коло і ходячи по колі виспівували гаївки. Слова цих гаївок були звичайно різного змісту, побутового, про природу, про любов... Одну з них передала нам Славка Басіщук: «Перекину кладку через сіножатку вербову, вербову. Ой час паніноньки с тої гаївоньки додому, додому. Молода дівчино зістанься, зістанься, з молодим козаком звінчайся, звінчайся. Купить тя спідницю ходити, ходити, буде тя дівчино любити, любити. Купить тя перстеник на палець, на палець. Буде твій дівчино молодець, молодець. Купить тя хустину на всьой вік, на всьой вік. Буде твій дівчино чоловік, чоловік.»  Хлопці за той час стояли осторонь і зачіпали дівчат або змагалися у розбиванні крашанок. У Великодний понеділок хлопці дівчат поливали водою і тому цей день називали «Обливаний понеділок». Того дня, другого дня Великодня, після Служби Божої також виводили гаївки а потім хлопці і дівчата поливалися водою. Кого добре намочуть той біжить додому перебратися і знову до гурту на забави. Третій день йшли на цвентар. Після Служби Божої йшли процесією до цвентару, несли церклвні горогви. І там під одне дерево поставлять верету і клали на неї такі малі паски і яйці і тут відправляли панахиду за всіх покійних. Хто ще хотів, щоб окримо відслужити панахиду за своїх покійних, то йшли до гробів і служили і за це окремо платили.
     Крім цих празників і на всі інші свята були свої звичаї. Значне місце у релігійних традиціях мав і Новий рік і Богоявлення, коли знову приготовлялися пісні страви за вечеру. Той вечір називали «Малий Святий вечір Кожна парафія мала свій Празник, коли сходилися вірні зі всіх сторін, коли на Святій Літургії було багато вірних. Це також стало одною з гарних традицій, коли після Служби Божої вірні з інших місцевостей йшли на празник до місцевих парафіян, де обовязково був приготовлений святочний обід і все інше.
      Багато інших менших свят були супроводжувані традиційними діями почавши від Нового року або св. Василя. На передодні Нового року приготвлялася багата вечеря а ранком на Новий рік діти ходили по хатах своїх рідних і знайомих і засівали різним зерном і говорили: «Сійся родися жито пшениця, на щастя, на здоровя, на Новий рік щоб вам вродило краще ніж вторік, Христос раждається!». Господарі засівальників пригощали овочами, колачами або деколи і грішми. Перед Богоявленням приготовлялася вечеря як і на Святий вечір але троха скромніше. ». На Богоявлення служилися Служби Божі дуже рано на якій посвячували воду. Був звичай того дня нічого не їсти доки не принесеться додому свячена вода і коли випили троха свяченої води аж тоді могли їсти. З свяченою водою кропили всіх членів сімї, тварини, хату і подвіря.
     Наступне свято було Стрітення. Того дня у церквах святили свічки, яких жінки самі виробляли з воску. Посвячені свічки зберігали в домах і коли були якісь непогоди або дуже гриміло тоді світили свічки і молилися.
     На Благовіщення виганяли худобу на пасовиська пасти траву першій раз у тому році.
     На Зелені свята був звичай прикрашати хату і загороду липовими гіляками, клали з одного і з другого боку дверей. Також і церкву прикрашали а у церкві на Службі Божій посвячували косетінє і це також носили додому і зберігали як оберіг.
     На свято Божого Тіла або Евхаристії плсвячували плетені віночки від лози яка росла коло воде а мала жовті цвіточки. Такий віночок називався перерва. Один віночок плели від росхідника а один віночок від польових квітів. Плели найменше три віночко з кожної хати. Ці віночки плсвячували у церкві а потім йшли у обхід навколо церкви а діти кидали квіти перед священика. Діти мали кошички і назбирали квітів попри дорогу бо у той час вже було досить польових квітів. Посвячені віночки зберігали вдома і коли надійде хмара рвалося тої перерви, рвалося росхідника аби ся розійшло, палили а також палили і шутку яку мали ще від Квітної неділлі.
     На святого Юра нічого не робилося на полях, не сапалося і не було Служби Божої. Люди виходили кожний на своє поле і пололи пшеницю від осету, кокілю і жебрію.
     На святого Андрея дівчата і хлопці робили забави. Зберуться десь і тоді дівчата місили пероги а воду для тіста насили з потоку у песку а хлопці старалися їх засміяти щоб їм вилялася вода з песку. До перога поставлять самої солі або перцю і тоді давали хлопцям їсти. А був і інший варіант що дівчата означувала кожна свій пиріг і тоди виносили і давали псу щоб їв і котрий періг пес перше возьме та дівчина перша піде заміж.
     На святого Миколая було що святий Миколай приносив дітям подарунки і клав на вікно або під подушку. Від імені святого Миколая пакуночки приготовляли батьки а до них часто клали цукерки або напечуть сухариків або може якась річ для школи. У церкві була звичайно Служба Божа і нічого не було крім що співали пісні до святого Миколая.
     Крім тих традицій які були повязані з церковними святами було і таких народних. Значне місце займають вечорниці. Було і в день або ввечір прийдуть коляженьки-товаришки, дехто вишивав, дехто плів, старші жінки прели вовну. Сходилася молодь на музики. Було і тих як казали «перушання». Це справді було гарно, цілий день ломили кукурузу тоді ввечір сі перушає. Посходяться і музики приходили але найбільше було перушають і співають. Доки було кукурузи ніхто не відходив. Пекли завиванці, пампушки, пироги з сиром і пили вино хто мав виноград. Від музичних інструментів була скрипка і гітара а пізніше і гармонії.
     Коли починали жати пшеницю тоді перший сніп зберігали до Різдва і на Святий вечір заносили до хати як дідуха. А коли закінчували жнива тоді плели віночок від пшениці і вішали на комору.
     Було ще традицій які відносилися до життя людей. Коли народжувалася дитина то зараз ті жінки котрі помагали при народженні (бабице) обмивали дитину свяченою водою а батьки зараз дитині назначували імя. Старалися дитину чим скоріше охрестити а за кума брали або стрийка або вуйка або когось іншого з родини. Кума називали Хресний батько. Як би сталося що батьки повмирали або загинули то хресний батько мав перевзяти опіку над дитиною.
     Весілля були найбільш переповнині народними традиціями і були одне з найкращих подій у селі. Весілля робилися переважно у мясниці, восени, коли польові роботи вже були закінчені але перед постом. На весілля кликали перед самим весіллям. Завтра весілля а нині кличуть. Йдуть по селі дві друшки і молода і кожному прийдуть до хати, кланяються до образів три рази і три рази кажуть: - «Прошу благословенства.» Тоді приходили до кожного, як старший поцілують в руку, як молодший поцілують у лице і кажуть: - «Просили вас тато і мама і ми вас просимо абисте прийшли завтра на весілє.» - Це говорила старша друшка. Йшли майже до всіх хат бо то були або родина або куми або свати і сусіди. Йшов і молодий з дружбами також просити на весілє але старалися щоб десь не стрінулися з молодою і друшками. Весіля відбувалися і будними днями. Тоди увечір плела ріска у молодої а молодий приходив увечір було дружби ріску купували, плати горілкою. Наливали горівки у фляшку а було наляють води або здурять, відберуть ріску. Музики були довго у ніч. Рано приходиться до молодої і збирають до шлюбу, вбирають у віночки. Молода кланялася батькам і тут її дарували їх гості. Коло полудня ідуть по молоду, тут їдять і йдуть на шлюб до церкви а у општині записувалися кілька днів раніше. Гості молодої не йшли всі до церкви а залишалися. Вони йшли завтра до молодих у «пропій». Поприїджають фірами до церкви а коней оптикають бандами. Як вийди молода з церкви, як вінчається тоди ділить коровай, кожному по кавалок короваю і цукерків а доки не було цукерків то давала кубики цукру. Коровай був солодкий. Коли молоді вже приходили до хати молодого кланялися його батькам а свикроха виносила хліба, соли і меду. Приймала невістку до хати. Як було даровання був коровай великий. Хто приступає до даровання ріжуть йому кавалок короваю і наливають горівки. Коровай не різали до дна. Дно пізніше давали музикам. То називали підошва. Друшки співали вівади і старші жінки а знали їх дуже багато. На весілля приходилося так, приносив хто що мав, возьме в хустину завяже пшениці чи гречки чи проса. Той там літер горілки, кугута під паху, рідко хто ніс коровай. Коровай несла старостіна, від старости жінка, вона пекла коровай. Весілля тривали по три дне а коли було що нема вже що їсти і пити то гості приносили з свого дому тільки щоб тривало три дні. Співали так –«Кухарочко наша, кухарочко мила, чи буде тільке бараболя чи ще буде каша?»
     І так я описав в короткому головніші традиції наших предків доки вони ще жили у Босні. Тепер хочу зробити паралель між тими традиціями і цими, яких ще дотримуються наші українці у Сремській Митровиці і околиці. З Різдвяних звичаїв у сучасних українців залишилося тільки що приготовляють пісну вечерю для Святого вечора, варять куттю і вареники а чи справ буде дванадцять, це вже буває рідше. В більшості вже не заносять до хати солому і сіно а також колядування у домах буває все менше. Вечірня Служба Божа відбувається увечір о 11 годині а на Службі Божій вже співаються коляди. Коли закінчиться то люди одні одних вітають з Різдвом, цілуються і обнімаються. Молодші кидають «петарди» і стріляють з ними. Потім вірні заходять до парафільного дому і колядують парохові. На Різдво Служба Божа буде троха пізніше а відріжняється по тім, що багато співаються коляди. На жаль люди більше не йдуть одні до других колядувати. Деколи буває що у церкві зробиться маленька різдвяна програма у церкві або в парафіяльному залі.
     На Квітну неділю у церкві посвячують шуткові гілля. Вірні беруть їх додому а церковному подвірї також бють одні одних і вимовляють такі самі слова як і у Босні. У Великий Четвер у церкві читаються 12 Евангелій про Христові страсті. У Велику Пятницю виноситься Плащаниця до гробу, який наміщений у церкві, носячи її жовкола церкви. У нас Плащаницю несуть хлопці вбрані у українські народні костюми. Після того ці хлопці сторожать коло Ісусового гробу аж до Воскресної Утрені яка служиться у неділю рано о 5 годині. Їх буде більше і змінюються на сторожі а люди приходять до Ісусового гробу, кляняються і моляться. Вдома жінки виробляють і печуть паски, варять шинку і ковбосу, і фрбують крашанки. На Восресній утрені перше йдеться три рази довколо церкви і цілий час звониться. Хорогви несуть ті самі хлопці, що сторожили. Кошики з пасками і іншими стравами посвячуються у церкві на кінці Служби Божої. На подвірі всі вітаються з Великоднем, придивляються як котра жінка прикрасила паску а яких нафарбувала крашанок. Скоро йдуть всі додому поснідати свячених страв а можливо і перше взяти кусик свяченого яйця а потім всього іншого. Того самого дня знову служиться Служба Божа о 11 але вже буде мало людей бо більшість людей не мають охоту бути на дві великі Служби Божі. Може тому у Босні вже не було тої другої Служби а люди більше тішилися Великодню через звонитву в здвони і виводженні гаївок. У нас більше ніхто не йде дзвонити а і гаївки більше не виводяться. На другий день Велокодня люди йдуть на цвинтар, де священик йде від гробу до гробу і служить панахиди а за це люди йому платять грішми.
     На Новий рік по старому календарі рідко буває щоб хтось організував дочікування. Було кілька разів що це організувало Товариство «Коломийка» у своєму приміщенні або у церковному залі. Засівання було с початку, коли наші українці доселилися тут але і того тепер вже більше не роблять хіба у поодиноких випадках.
     Увечір перед Богоявленням мала б приготовлятися вечеря з кутєю та варениками і цього дотримуються старші люди а молодші вже повели забувають. На Богоявлення на Службій Божій посвячується вода і тоді люди наливають собі свяченої води у фляшки і несуть додому. Того дня всі члени сімї випють троха свяченої води а решту зберігається у хаті до наступного Богоявлення.
     На свято Стрітення у церкві посвячуються свічки. Люди приносать прикрашені свічки і кладуть на один столик. На кінці Служби Божої священик посвячую ці свічки а люди беруть кожний свою свічку і несуть додому.
     На Зелені Свята у нашій церкві рокладуть по підлозі листки від рослини «перуніка» і вони так стоять під час Служби Божої а по закінченні люди беруть собі по одному по два листочки, закрцчують у коло і несуть додому і повішають його десь у хаті на стіні.
     На Вознесіння Господнє у нашій парафії празник. Того дня приходить служити Службу Божу владика кир Георгіє і багато священиків. У церкві буде багато людей і гостей з других осередків. Звичай є що домашні кличуть до себе гостей з інших місцевостей на обід а все більше починають запрошувати до себе в гості тих сербів до котрих йдуть на «славу», так що і наш празник поволе перетворюється на «славу».
     На святого Юра у нашій церкві посячується молода пшениця і також люди беруть собі маленьку жменьку тих колосків і несуть додому.
     На Преображення у нашій церкві посвячуються фрукти, виноград, яблука, слевки.. Люди приносять у маленьких кошиках фрукти а по Службі Божій частують посвяченими фруктами інших парафіян а решту несуть додому.
     На святого Миколая може ще дехто кладе подарунки своїм дітям під подушку а все більше зазвичаїлося щоб це було організовано у церкві. Баьтка запишуть своїх дітей за пакуночки і тоді у церкві приходить св. Миколай (хтос із старших вбирається у ризи і кладе собі вуса і бороду) і роздає пакунки тим дітям які записані у список. Для тої нагоди діти приготовляють коротку програму з піснями і деклямяціями до св. Миколая.
     Коли тут дитина народжується то не дуже спішать христити а часто буває, що чекають до дня народження, коли дитина наповнить один рік.
     Наші люди тепер роблять весілля як і всі інші люди і нема великої ріжниці у звичаях. Кілька молодих, братів і скстер молодої і молодого прикрашуть машину рушниками і квітами і самі обвішаються вишиваними рушниками і йдуть від хати до хати до майбутніх гостей і запрошують на весілля. Дають випити троха горівки з деревяної фляшки і дають до хати папирове запрошення. Домашні обтикають фляшку рушником як знак що прийдуть на весілля і дякують за запрошення і бажають їм всього найкращого. Це відбувається на місяць або два перед весіллям. Весілля відбуваються у одному залі де спільно веселяться гості і молодого і молодої. Весілля триває один день. У скорішей час було кілька випадків що наші люди організували різкоплетення, пекли коровай, молоді кланялися батькам перед вінчанням але справді це робиться вже як фольклор а ні як традиція.
     Треба звернути троха уваги і на культуру. З початку наші люди задовільняли свої потреби за культурою через читальні і драм-гуртки. Щодо співу і танців, вони цього мали досить навечорницях і гульках.
     Наші люди тут, коли почали доселюватися, свої культурні потреби задовільняли організовання гульок, кожний раз у котрого іншого господаря або сходилися на вечорниці або так звані „перушання». 
     Культура плекалася більш організовано у Сремській Митровиці з 1997 року, коли засеований Фольклорний ансамбль «Коломийка». У ансамблі з початку був тільки танцювальний гурток і група співаків традиційних пісень.
     Від 2003 року цей ансамбль переріс у товариство а у своєму складі має такі секції: молодіжний танцювальний ансамбль, дитячий танцювальний ансамбль, танцювальний ансамбль ветеранів, групу співаків традиційних пісень, мішану вокальну групу, вишивальну секцію, має бібліотеку і інформативну і видавничу секцію.
     Всі українці у Сремській Митровиці, які мають охоту задовільняти свої потреби за яким видом культури, це знаходять у рамках товариста. Танцювальні і вокальні секції «Коломийки» дуже багато виступають, часто їздять у другі місця і сусідні країни.
     Що раніше були вечорниці тепер відбуваються репетиції співу і танців, люди товаришують і поповнюють порожничу, яка настала знекнинням вечорниць і гульок.
     Замість того що наші люди колись організували пущення перед різдвяним постом, тепер товариство «Коломийка»організовує кожного року «Вечір української музики – Бал», який відбувається переостанньою суботою листопаду.
     Що колись була традиція йти з вертепом по хатах і колядувати, це надоміщає товариство «Коломийка», організуючи Різдвяний концерт з виставами на таму різдвяних традицій, вертепу і колядування.
     У товаристві майже кожного року приготовляється якесь представління про українські традиції і з ними береться участь на міських, регіональних і крайових оглядах.
     Український народ має дуже багату традицію, багато пркрасних звичаїв і різномагітну і гарну культуру. Може змінилися обставини у яких живуть сучасні українці у Сремській Митровиці але вони і далі плекають свою традицію і культуру.


Сремська Митровиця, 28 жовтня 2015                                         Петро Ляхович

Колядування у Сремській Митровиці

Вечір української музики - Бал у Сремській Митровиці

Богоявлення у Сремській Митровиці

Дочікування Нового року у Сремській Митровиці

Етно секція "Коломийка"

Квітна неділя у Сремській Митровиці

Квітна неділя у Сремській Митровиці

Квітна неділя у Сремській Митровиці

Поклони батькам у Сремській Митровиці

Посвячення віночків у Сремській Митровиці

Преображення у Сремській Митровиці

Преображення у Сремській Митровиці

Ріска у Сремській Митровиці

Різдвяне представління "Коломийки"

Стрітення у Сремській Митровиці

св Миколай у церкві у Сремській Митровиці

св. Миколай у церкві у Сремській Митровиці

Наливають свяченої води у церкві у Сремській Митровиці

Сторожі коло Гробу у церкві у Сремській Митровиці

Вертеп у церковному залі у Сремській Митровиці

Вертеп у Босні 1945 р.

Посвячування віночків у Сремській Митровиці

Представління весільних традицій - "Коломийка"

Гаївки у Ьосні