субота, 31. октобар 2015.

Похрещино троє близнюків

       30 жовтня 2015 р у Сремській Митровиці, у грекркатолицькій церкві Вознесення Господнього відбулася нещоденна подія - похресщино троє близнюків Александра, Анастазія і Алексей Овшик. На знимці щасливі батьки Мая і Борис Овшик, куми або як кажуть українці хресні батьки і парох о Владіслав Варґа. Новим членам нашої парафії і їхнім батькам бажаємо довгого, щасливого і успішного життя.


среда, 28. октобар 2015.

Традиції і культура українців Сремської Митровиці і околиці



     Певно, що українці, коли переселелися на простори Боснії, принесли із собою всі традиції і культурне надбання, яких плекали у рідному краю. Прийшовши у нове середовище, між чужі люди, вони продовжили зберігати свої звичаї і традиції, які у добрій мірі відріжнялися від традицій місцевого населення а сприяло і те, що українці, переселюючись, творили середовища більш компактні, у яких між собою говорили рідною українською мовою.
      Традиція одного народу твориться протягом віків і сильно вкорінюється у щоденне життя людей того народу. Традиції були різного роду як побутові, обрядові та релігійні а вони між собою тісно повязані і деколи їх тяшко розрізняти по тих групах але одне є певне, що всі вони глибоко моральні.
     Українсткий нарід давно прийняв християнство і тому більшість традиційних звичаїв повязані з релігійними святами у першій мірі з Різдвом і Великоднем. Різдво дуже багате традиціями почавши від багатства і краси колядок, потім святкування Святого вечора з приготованням до вечері дванадцять страв,  з кутєю і вариниками на першому місці. До хати вносили солому і стелили по підлозі і на стіл під настільник стелили пахуче сіно потім колядування у своєму домі а далі ходили одні до одних колядувати і тої ночі майже зовсім не спали. На Утрення йшли о четвертій годині ранку а потім і святочна Різдвяна Літургія відбувалася дуже святочно. Молодь приготовляла вертипи і ходили з ними колядувати по хатах.

    Друге велике свято, яке святкувалося майже цілий тиждень, було дуже багате традиційними подіями. Вже за тиждень до Великодня святкували Вербну неділлю, коли на Службі Божій священик посвячував вербові гілля, яких вірні брали із собою і носили додому а коло церкви били свяченою гілкою одні других промовляючи: «Шутка бє – не я бю, віднині за тиждень буде в нас Великдень!» Коли у велику пятницю виносили плащаницю то коло неї у церкві постійно сиділи чоловіки і тоді було цікаво бо часто росповідали різні байки. У вечір на велику пятницю і суботу ложили вогнища десь на горбі або коло церкви. У суботу у ніч зовсім не спали, сиділи коло вогню а був ще один цікавий звичай що хлопці тої ночі старалися через жарти вкрасти від когось якусь деревяну річ, колисо з фіри або патики з огорожі і кидати у вогонь. Дуже значне місце у святкуванні Великодня було приготовлення писанок і крашанок, яких носили до церкви на посвячування а потому з ними виводили різні забави. Також обовязково люди пекли паски, яких старалися гарно прикрасити і які займали перше місце у кошику зі стравами, котрих посвячували на Великодній утрені. На кінці Служби Божої святили кошики, яких складали надворі довколо церкви, зі стравами у яких були величезні паски, яйця, сир, шинка, ковбаса, хрін... Після Служби Божої цілий час люди звонили а було дуже важлевим хто перший зазвонить але перше мусіли йти додому зїсти свячене яйце аж тоді бігти до церкви позвонити. Всі старалися хоч троха позвонити. Того дня більше не було Служби Божої а був звичай виводити коло церкви гаївки. Всі дівчата бралися у коло і ходячи по колі виспівували гаївки. Слова цих гаївок були звичайно різного змісту, побутового, про природу, про любов... Одну з них передала нам Славка Басіщук: «Перекину кладку через сіножатку вербову, вербову. Ой час паніноньки с тої гаївоньки додому, додому. Молода дівчино зістанься, зістанься, з молодим козаком звінчайся, звінчайся. Купить тя спідницю ходити, ходити, буде тя дівчино любити, любити. Купить тя перстеник на палець, на палець. Буде твій дівчино молодець, молодець. Купить тя хустину на всьой вік, на всьой вік. Буде твій дівчино чоловік, чоловік.»  Хлопці за той час стояли осторонь і зачіпали дівчат або змагалися у розбиванні крашанок. У Великодний понеділок хлопці дівчат поливали водою і тому цей день називали «Обливаний понеділок». Того дня, другого дня Великодня, після Служби Божої також виводили гаївки а потім хлопці і дівчата поливалися водою. Кого добре намочуть той біжить додому перебратися і знову до гурту на забави. Третій день йшли на цвентар. Після Служби Божої йшли процесією до цвентару, несли церклвні горогви. І там під одне дерево поставлять верету і клали на неї такі малі паски і яйці і тут відправляли панахиду за всіх покійних. Хто ще хотів, щоб окримо відслужити панахиду за своїх покійних, то йшли до гробів і служили і за це окремо платили.
     Крім цих празників і на всі інші свята були свої звичаї. Значне місце у релігійних традиціях мав і Новий рік і Богоявлення, коли знову приготовлялися пісні страви за вечеру. Той вечір називали «Малий Святий вечір Кожна парафія мала свій Празник, коли сходилися вірні зі всіх сторін, коли на Святій Літургії було багато вірних. Це також стало одною з гарних традицій, коли після Служби Божої вірні з інших місцевостей йшли на празник до місцевих парафіян, де обовязково був приготовлений святочний обід і все інше.
      Багато інших менших свят були супроводжувані традиційними діями почавши від Нового року або св. Василя. На передодні Нового року приготвлялася багата вечеря а ранком на Новий рік діти ходили по хатах своїх рідних і знайомих і засівали різним зерном і говорили: «Сійся родися жито пшениця, на щастя, на здоровя, на Новий рік щоб вам вродило краще ніж вторік, Христос раждається!». Господарі засівальників пригощали овочами, колачами або деколи і грішми. Перед Богоявленням приготовлялася вечеря як і на Святий вечір але троха скромніше. ». На Богоявлення служилися Служби Божі дуже рано на якій посвячували воду. Був звичай того дня нічого не їсти доки не принесеться додому свячена вода і коли випили троха свяченої води аж тоді могли їсти. З свяченою водою кропили всіх членів сімї, тварини, хату і подвіря.
     Наступне свято було Стрітення. Того дня у церквах святили свічки, яких жінки самі виробляли з воску. Посвячені свічки зберігали в домах і коли були якісь непогоди або дуже гриміло тоді світили свічки і молилися.
     На Благовіщення виганяли худобу на пасовиська пасти траву першій раз у тому році.
     На Зелені свята був звичай прикрашати хату і загороду липовими гіляками, клали з одного і з другого боку дверей. Також і церкву прикрашали а у церкві на Службі Божій посвячували косетінє і це також носили додому і зберігали як оберіг.
     На свято Божого Тіла або Евхаристії плсвячували плетені віночки від лози яка росла коло воде а мала жовті цвіточки. Такий віночок називався перерва. Один віночок плели від росхідника а один віночок від польових квітів. Плели найменше три віночко з кожної хати. Ці віночки плсвячували у церкві а потім йшли у обхід навколо церкви а діти кидали квіти перед священика. Діти мали кошички і назбирали квітів попри дорогу бо у той час вже було досить польових квітів. Посвячені віночки зберігали вдома і коли надійде хмара рвалося тої перерви, рвалося росхідника аби ся розійшло, палили а також палили і шутку яку мали ще від Квітної неділлі.
     На святого Юра нічого не робилося на полях, не сапалося і не було Служби Божої. Люди виходили кожний на своє поле і пололи пшеницю від осету, кокілю і жебрію.
     На святого Андрея дівчата і хлопці робили забави. Зберуться десь і тоді дівчата місили пероги а воду для тіста насили з потоку у песку а хлопці старалися їх засміяти щоб їм вилялася вода з песку. До перога поставлять самої солі або перцю і тоді давали хлопцям їсти. А був і інший варіант що дівчата означувала кожна свій пиріг і тоди виносили і давали псу щоб їв і котрий періг пес перше возьме та дівчина перша піде заміж.
     На святого Миколая було що святий Миколай приносив дітям подарунки і клав на вікно або під подушку. Від імені святого Миколая пакуночки приготовляли батьки а до них часто клали цукерки або напечуть сухариків або може якась річ для школи. У церкві була звичайно Служба Божа і нічого не було крім що співали пісні до святого Миколая.
     Крім тих традицій які були повязані з церковними святами було і таких народних. Значне місце займають вечорниці. Було і в день або ввечір прийдуть коляженьки-товаришки, дехто вишивав, дехто плів, старші жінки прели вовну. Сходилася молодь на музики. Було і тих як казали «перушання». Це справді було гарно, цілий день ломили кукурузу тоді ввечір сі перушає. Посходяться і музики приходили але найбільше було перушають і співають. Доки було кукурузи ніхто не відходив. Пекли завиванці, пампушки, пироги з сиром і пили вино хто мав виноград. Від музичних інструментів була скрипка і гітара а пізніше і гармонії.
     Коли починали жати пшеницю тоді перший сніп зберігали до Різдва і на Святий вечір заносили до хати як дідуха. А коли закінчували жнива тоді плели віночок від пшениці і вішали на комору.
     Було ще традицій які відносилися до життя людей. Коли народжувалася дитина то зараз ті жінки котрі помагали при народженні (бабице) обмивали дитину свяченою водою а батьки зараз дитині назначували імя. Старалися дитину чим скоріше охрестити а за кума брали або стрийка або вуйка або когось іншого з родини. Кума називали Хресний батько. Як би сталося що батьки повмирали або загинули то хресний батько мав перевзяти опіку над дитиною.
     Весілля були найбільш переповнині народними традиціями і були одне з найкращих подій у селі. Весілля робилися переважно у мясниці, восени, коли польові роботи вже були закінчені але перед постом. На весілля кликали перед самим весіллям. Завтра весілля а нині кличуть. Йдуть по селі дві друшки і молода і кожному прийдуть до хати, кланяються до образів три рази і три рази кажуть: - «Прошу благословенства.» Тоді приходили до кожного, як старший поцілують в руку, як молодший поцілують у лице і кажуть: - «Просили вас тато і мама і ми вас просимо абисте прийшли завтра на весілє.» - Це говорила старша друшка. Йшли майже до всіх хат бо то були або родина або куми або свати і сусіди. Йшов і молодий з дружбами також просити на весілє але старалися щоб десь не стрінулися з молодою і друшками. Весіля відбувалися і будними днями. Тоди увечір плела ріска у молодої а молодий приходив увечір було дружби ріску купували, плати горілкою. Наливали горівки у фляшку а було наляють води або здурять, відберуть ріску. Музики були довго у ніч. Рано приходиться до молодої і збирають до шлюбу, вбирають у віночки. Молода кланялася батькам і тут її дарували їх гості. Коло полудня ідуть по молоду, тут їдять і йдуть на шлюб до церкви а у општині записувалися кілька днів раніше. Гості молодої не йшли всі до церкви а залишалися. Вони йшли завтра до молодих у «пропій». Поприїджають фірами до церкви а коней оптикають бандами. Як вийди молода з церкви, як вінчається тоди ділить коровай, кожному по кавалок короваю і цукерків а доки не було цукерків то давала кубики цукру. Коровай був солодкий. Коли молоді вже приходили до хати молодого кланялися його батькам а свикроха виносила хліба, соли і меду. Приймала невістку до хати. Як було даровання був коровай великий. Хто приступає до даровання ріжуть йому кавалок короваю і наливають горівки. Коровай не різали до дна. Дно пізніше давали музикам. То називали підошва. Друшки співали вівади і старші жінки а знали їх дуже багато. На весілля приходилося так, приносив хто що мав, возьме в хустину завяже пшениці чи гречки чи проса. Той там літер горілки, кугута під паху, рідко хто ніс коровай. Коровай несла старостіна, від старости жінка, вона пекла коровай. Весілля тривали по три дне а коли було що нема вже що їсти і пити то гості приносили з свого дому тільки щоб тривало три дні. Співали так –«Кухарочко наша, кухарочко мила, чи буде тільке бараболя чи ще буде каша?»
     І так я описав в короткому головніші традиції наших предків доки вони ще жили у Босні. Тепер хочу зробити паралель між тими традиціями і цими, яких ще дотримуються наші українці у Сремській Митровиці і околиці. З Різдвяних звичаїв у сучасних українців залишилося тільки що приготовляють пісну вечерю для Святого вечора, варять куттю і вареники а чи справ буде дванадцять, це вже буває рідше. В більшості вже не заносять до хати солому і сіно а також колядування у домах буває все менше. Вечірня Служба Божа відбувається увечір о 11 годині а на Службі Божій вже співаються коляди. Коли закінчиться то люди одні одних вітають з Різдвом, цілуються і обнімаються. Молодші кидають «петарди» і стріляють з ними. Потім вірні заходять до парафільного дому і колядують парохові. На Різдво Служба Божа буде троха пізніше а відріжняється по тім, що багато співаються коляди. На жаль люди більше не йдуть одні до других колядувати. Деколи буває що у церкві зробиться маленька різдвяна програма у церкві або в парафіяльному залі.
     На Квітну неділю у церкві посвячують шуткові гілля. Вірні беруть їх додому а церковному подвірї також бють одні одних і вимовляють такі самі слова як і у Босні. У Великий Четвер у церкві читаються 12 Евангелій про Христові страсті. У Велику Пятницю виноситься Плащаниця до гробу, який наміщений у церкві, носячи її жовкола церкви. У нас Плащаницю несуть хлопці вбрані у українські народні костюми. Після того ці хлопці сторожать коло Ісусового гробу аж до Воскресної Утрені яка служиться у неділю рано о 5 годині. Їх буде більше і змінюються на сторожі а люди приходять до Ісусового гробу, кляняються і моляться. Вдома жінки виробляють і печуть паски, варять шинку і ковбосу, і фрбують крашанки. На Восресній утрені перше йдеться три рази довколо церкви і цілий час звониться. Хорогви несуть ті самі хлопці, що сторожили. Кошики з пасками і іншими стравами посвячуються у церкві на кінці Служби Божої. На подвірі всі вітаються з Великоднем, придивляються як котра жінка прикрасила паску а яких нафарбувала крашанок. Скоро йдуть всі додому поснідати свячених страв а можливо і перше взяти кусик свяченого яйця а потім всього іншого. Того самого дня знову служиться Служба Божа о 11 але вже буде мало людей бо більшість людей не мають охоту бути на дві великі Служби Божі. Може тому у Босні вже не було тої другої Служби а люди більше тішилися Великодню через звонитву в здвони і виводженні гаївок. У нас більше ніхто не йде дзвонити а і гаївки більше не виводяться. На другий день Велокодня люди йдуть на цвинтар, де священик йде від гробу до гробу і служить панахиди а за це люди йому платять грішми.
     На Новий рік по старому календарі рідко буває щоб хтось організував дочікування. Було кілька разів що це організувало Товариство «Коломийка» у своєму приміщенні або у церковному залі. Засівання було с початку, коли наші українці доселилися тут але і того тепер вже більше не роблять хіба у поодиноких випадках.
     Увечір перед Богоявленням мала б приготовлятися вечеря з кутєю та варениками і цього дотримуються старші люди а молодші вже повели забувають. На Богоявлення на Службій Божій посвячується вода і тоді люди наливають собі свяченої води у фляшки і несуть додому. Того дня всі члени сімї випють троха свяченої води а решту зберігається у хаті до наступного Богоявлення.
     На свято Стрітення у церкві посвячуються свічки. Люди приносать прикрашені свічки і кладуть на один столик. На кінці Служби Божої священик посвячую ці свічки а люди беруть кожний свою свічку і несуть додому.
     На Зелені Свята у нашій церкві рокладуть по підлозі листки від рослини «перуніка» і вони так стоять під час Служби Божої а по закінченні люди беруть собі по одному по два листочки, закрцчують у коло і несуть додому і повішають його десь у хаті на стіні.
     На Вознесіння Господнє у нашій парафії празник. Того дня приходить служити Службу Божу владика кир Георгіє і багато священиків. У церкві буде багато людей і гостей з других осередків. Звичай є що домашні кличуть до себе гостей з інших місцевостей на обід а все більше починають запрошувати до себе в гості тих сербів до котрих йдуть на «славу», так що і наш празник поволе перетворюється на «славу».
     На святого Юра у нашій церкві посячується молода пшениця і також люди беруть собі маленьку жменьку тих колосків і несуть додому.
     На Преображення у нашій церкві посвячуються фрукти, виноград, яблука, слевки.. Люди приносять у маленьких кошиках фрукти а по Службі Божій частують посвяченими фруктами інших парафіян а решту несуть додому.
     На святого Миколая може ще дехто кладе подарунки своїм дітям під подушку а все більше зазвичаїлося щоб це було організовано у церкві. Баьтка запишуть своїх дітей за пакуночки і тоді у церкві приходить св. Миколай (хтос із старших вбирається у ризи і кладе собі вуса і бороду) і роздає пакунки тим дітям які записані у список. Для тої нагоди діти приготовляють коротку програму з піснями і деклямяціями до св. Миколая.
     Коли тут дитина народжується то не дуже спішать христити а часто буває, що чекають до дня народження, коли дитина наповнить один рік.
     Наші люди тепер роблять весілля як і всі інші люди і нема великої ріжниці у звичаях. Кілька молодих, братів і скстер молодої і молодого прикрашуть машину рушниками і квітами і самі обвішаються вишиваними рушниками і йдуть від хати до хати до майбутніх гостей і запрошують на весілля. Дають випити троха горівки з деревяної фляшки і дають до хати папирове запрошення. Домашні обтикають фляшку рушником як знак що прийдуть на весілля і дякують за запрошення і бажають їм всього найкращого. Це відбувається на місяць або два перед весіллям. Весілля відбуваються у одному залі де спільно веселяться гості і молодого і молодої. Весілля триває один день. У скорішей час було кілька випадків що наші люди організували різкоплетення, пекли коровай, молоді кланялися батькам перед вінчанням але справді це робиться вже як фольклор а ні як традиція.
     Треба звернути троха уваги і на культуру. З початку наші люди задовільняли свої потреби за культурою через читальні і драм-гуртки. Щодо співу і танців, вони цього мали досить навечорницях і гульках.
     Наші люди тут, коли почали доселюватися, свої культурні потреби задовільняли організовання гульок, кожний раз у котрого іншого господаря або сходилися на вечорниці або так звані „перушання». 
     Культура плекалася більш організовано у Сремській Митровиці з 1997 року, коли засеований Фольклорний ансамбль «Коломийка». У ансамблі з початку був тільки танцювальний гурток і група співаків традиційних пісень.
     Від 2003 року цей ансамбль переріс у товариство а у своєму складі має такі секції: молодіжний танцювальний ансамбль, дитячий танцювальний ансамбль, танцювальний ансамбль ветеранів, групу співаків традиційних пісень, мішану вокальну групу, вишивальну секцію, має бібліотеку і інформативну і видавничу секцію.
     Всі українці у Сремській Митровиці, які мають охоту задовільняти свої потреби за яким видом культури, це знаходять у рамках товариста. Танцювальні і вокальні секції «Коломийки» дуже багато виступають, часто їздять у другі місця і сусідні країни.
     Що раніше були вечорниці тепер відбуваються репетиції співу і танців, люди товаришують і поповнюють порожничу, яка настала знекнинням вечорниць і гульок.
     Замість того що наші люди колись організували пущення перед різдвяним постом, тепер товариство «Коломийка»організовує кожного року «Вечір української музики – Бал», який відбувається переостанньою суботою листопаду.
     Що колись була традиція йти з вертепом по хатах і колядувати, це надоміщає товариство «Коломийка», організуючи Різдвяний концерт з виставами на таму різдвяних традицій, вертепу і колядування.
     У товаристві майже кожного року приготовляється якесь представління про українські традиції і з ними береться участь на міських, регіональних і крайових оглядах.
     Український народ має дуже багату традицію, багато пркрасних звичаїв і різномагітну і гарну культуру. Може змінилися обставини у яких живуть сучасні українці у Сремській Митровиці але вони і далі плекають свою традицію і культуру.


Сремська Митровиця, 28 жовтня 2015                                         Петро Ляхович

Колядування у Сремській Митровиці

Вечір української музики - Бал у Сремській Митровиці

Богоявлення у Сремській Митровиці

Дочікування Нового року у Сремській Митровиці

Етно секція "Коломийка"

Квітна неділя у Сремській Митровиці

Квітна неділя у Сремській Митровиці

Квітна неділя у Сремській Митровиці

Поклони батькам у Сремській Митровиці

Посвячення віночків у Сремській Митровиці

Преображення у Сремській Митровиці

Преображення у Сремській Митровиці

Ріска у Сремській Митровиці

Різдвяне представління "Коломийки"

Стрітення у Сремській Митровиці

св Миколай у церкві у Сремській Митровиці

св. Миколай у церкві у Сремській Митровиці

Наливають свяченої води у церкві у Сремській Митровиці

Сторожі коло Гробу у церкві у Сремській Митровиці

Вертеп у церковному залі у Сремській Митровиці

Вертеп у Босні 1945 р.

Посвячування віночків у Сремській Митровиці

Представління весільних традицій - "Коломийка"

Гаївки у Ьосні





















понедељак, 5. октобар 2015.

Засідання Ради фестивалю 12 Фестивалю української культури «Калина»

5 жовтня 2015 року у приміщенні Товариства «Коломийка» відбулося останнє засідання Ради фестивалю 12 Фестивалю української культури «Калина». На цьому засіданні було потрібно ще раз про організацію фестивалю, чи вдався чи ні, яких труднощів було, яке загальне враження і фінансовий звіт.


     Засіданнам головував Микола Ляхович а були присутні члени: Йозо Сапун, Петро Закамарок, Славко Микитишин, Іван Кузьма, Мирослав Калинюк і Анкіца Лукач. На засіданні були присутні і члени Організійної ради фестивалю Стефан Семянів і Петро Ляхович. Обговорено всі маніфестації фестивалю і зроблені висновки що зроблено добре а що могло бути краще і на що буде потрібно звирнути увагу на організації майбутніх фестивалів. Цей фестиваль був по організації інакший а знаємо і чому, відбувся в одному дні, співаки українських пісень співали у супроводі матриць, гості з України не мали окремий концерт а виконували свої танці між блоками домашніх товариств. Всі ці нові ідеї показалися як добрими і буде можливо їх вживати і на далі. Про етно виставку сказано що мали брати участь всі товариства а також всі товариства мали представитися з своїми співаками солістами. Про музичний розголос сказано що міг бути кращий і в майбутньому потрібно старатися щоб так і було. І на кінці прийнято що фестивальний настрій був такий як і бажалося, з багато учасників, які у даний момент були і глядачами і додавали позитивний настрій цілій маніфестації. Такий звіт проголосовано одноголосно.
     Про фінансовий звіт було менше мови бо показалося що бажані результати осягнуто, витрачено коштів у границях запланованого бюджету.

     Про все це що стосується 12 Фестивалю української культури «Калина» буде ще розмови на засіданні Національної ради української національної меншини а після того почнеться думати про наступний 13 Фестиваль «Калина» і має буде вирішено де, у котрій місцевості має відбутися.