среда, 11. јун 2014.

Спомени на старих фотографіях – Анна Сікора

     10 червня 2014 р у Сремській Митровиці. Переглядаючи старі фотографії, у людини зявляються спогади на минулі часи, на молодість, на пережиті гарні або тяжкі моменти, про своїх рідних. Мене цими днями запросила до себе стара бабця Анна Сікора, мовляв, знайшла одну гарну фотографію, на якій вона, коли ще йшла до школи і її мама. Вона знає, що я вишукував старі фотографії і записував від старших людей їхні спогади і про це писав.



    Анна Сікора має вже понад 80 рокув але відкрила мені двері і запросила до квартири. Бачу велику клітку, в якій мала бути папуга але її не було. Десь літала по квартирі і осіла у другій кімнаті. Пані Анна пішла і принесла гарну папугу і заперла до її хати. Тоді принесла нам пити соку і нарешті витягла з шафи велику пачку з фотографіями. Не могла собі пригадати де точно знаходиться та фотографія через яку вона мене запросила, але почала перегортити цю купу старих і новіших фотографій і спомени почали помало відкриватися:
     «Це мій стрийко але він вже небожчик, з Бразилії але видити як то дуже бліда і маленька. Хто знає, то десь п’ядесятого і котрого року. Стрий си вже давно минули.»
     «Чи ви маєте якусь конкретну фотографію, про яку б ми могли говорити?»
     «Маю. Думаю, що би ся на ній ще могло видіти. Я прийшла зо школи, мій Міхал і мама моя і мій Владик але також маленька. Але не знаю ди тепер. Я то носила у Гамерику і десь перекладала. Я прийшла до школи і ми сиділи.»
     «Тільки, щоби була якась цікава подія, з нашої історії.»
     «Ми мали дуже багато сліків, але тойво....»
     «Яка це ракета, хто то коло ракети?»
     «Я і Штефанцьо. Я була там в брата в гостьох і ішли смо там на Спейс. То я в Вербасі, ше як ім жила а тово мій брат в Америці, в трпезарії січе гуску. А тово Міхал у войську. Міхал Сікора, мій брат, небожчик.


Тово хлопи з моєї фамілії, Міхал Бригадир, Міхал, мій брат, Сікора, швагер, Дмитро, Штефка, як сі писала, бо вони з Поточанів, па Митро Лотоцький, па Петро Бригадир, швагер мій з Вербасу, па Іван Бригадир. Три Бригадири і Гена Мацишин. То був якийсь празник у Шашінцьох, десь 60 до 70 року. Ганька Бригадир віддана за Лотоцьким і ми фамілія сі там зібрали.
     Я то помішила, як десь путую я биру і так...»
     «Можете ви троха сказати і про себе, де народилися, де жили.»
     «Мої прийшли з України, мої Овсіки, мама Овсік а тато Сікора. Мій дідо Грінько, він сі минув ще тоді коли була Галіція і Австроугарска а моя баба була вдовиця а потому випало так, що і моя мама вдовиця.

 
     А тово ми сапальники з Латярку.»
     «Це цікава фотографія. Коли це могло бути?»
     «То було десь коло 60 року, коли мої сі доселили. Тово Ольга Овсікова, Ганька Сікорова, Міхала Сікори жінка, я. Це було в пріватника, він садив якусь вербу. Як сі українці доселили у Латярак, вони всюди ходили робити. Тут і Причепова але не знаю котра з них.»



     Це Перший май, у Вербасі, коли я робила у куделярі. Це могло бути десь 54 року. Мені шкода, ми мали багато сліків бо тато слікали. Він мав якогось пайташа Козбора, у Босни.
     А це коли я мала гості з України, то у Миколи Овсіка на подвір’ю.

 
     А це цікаво. Тово Микола Овсік, тово Ольга, його жінка, тримає ту наймолодшу Євку, що за Копестинським, Іван Овсік, Марина, їх Владик, що тепер є в Словенії, наш Міхал, мій брат, Сікора, Кася наша, Гена Овсікова Стефанюк і її Никола. Може десь 52-3 року.
     А тово я у музею у Нюйорку. Немає тої старої сліки, що шукаю. Я мушу її здибати. Може десь посебно запхала. Я виджу, що я її не здиблю.



     А тово я також у куделярі у Вербасі, десь 52-3 року. Я там на горі і Ірена Шантова. Микола Колошняй був пословодя а це все мадяри.
     Я ще десь маю сліків. Дєкую вам, що маєте стрплєня.»
     «Тут є одна стара фотографія, є якийсь священик, якась група. Вже так зблідла, бідна.»
    



     «Шкода ми тої сліки, видите як пропала. Не знати, чи би то якійсь майстер міг поправити? Тово Славка Бачинська а тово я була, тово Ганька Корпакова, а ксондзь був з Девєтини. То в Дабраку було, а тово мій стрий Онуфрій а тово наш Міхал, тово Стах Пітка а тово Міхал, чи брат тої з Дабраку, що співає, а тово Ребачек. Тут є Ґена а вона сі віддала 49 року за Васілє. Її не видко бо вона стояла на тім боці, де бліде. Це могло бути десь 47-8 року. Дуже бим бажала як би ся та сліка могла ожити. Я старі сліки тримала окремо.»
      «Такі фотографії цікаві але шкода, що зовсім не видно. Тут є якісь з сапами.»
     «То того самого днє, що сте виділи. Що ми мали тих сліків а то нам коні зїли. Мама в стайни замурували а в нас був той партизанський штаб, раз була кухня, раз був шпиталь партизанський. В цілій хаті на долині слабі люди лежили, а ми так, мама переступлять і тоді нас перенисуть біз ті люди слабі.
     Тепер сі я загризла де та сліка, бо я не бі хтіла її загубити.»

     І так купа старих фотографій можуть дуже багато показати з нашого минулого, тільки треба їх знайти а ще важніше, знайти людей, які можуть про них розказати.

***

     Я, після того, як бачив цю стару, бліду фотографію, зацікавився нею і подумав як би знайти цю саму фотографію але краще збережену. Я поставив її на Фейсбук у групу Насеобіна Хорвачани і Дабрак і питав членів чи хтось може має цю фоторгафію у кращому вигляді. Зявився мені Петро Бобрик з Америки, пов’язався зі мною і вислав мені фотографію, ще й налічив всіх людей на ній. Дякую Петрові за фотографію і за його охоту і вложений труд налічити всіх, кого пізнав на фотографії. Ось фотографія і список імен:


     Діонізій Главацький, Михайло Стефанюк, Грець Ребачек, Іван Бачинський, Василь Стефанюк, Міхал Стефанюк, Штефан Ребачек, Міхал Канюга, Штефан Корпак, Владек Пітка, Митро Бобрек, Штефка Мазурек-Стефанюк, Йосафат Канюга, Петро Канюга, Антін Рупа,  Грець Сапун, Грець Веребець, Олекса Воротняк,  Павло і Митро Заставний, Кость Фігурек,  Митро Стефанюк,  Онуфрій Сікора,  Михайло Терлюк з донькою Марією,  Міхал Сікора (Штефанів),  священик Микола Камянецький, Славка Бачинська,  Франка Главацька, Марія Главацька, Софія Терлюк,  Генька Воротняк, Євка Канюга,  Штефка Фігурек (Костя), Штефка Стефанюк,  Штефка Дерень,  Ганя Пітка, Софія Владика Пітка,  Ксенія і Анна Бобрек,  Парися Канюга,  Ганя Стефанюк з дочкою Геньою,  Рушка Пітка,  Настя Безвушка,  Штефка Сапун,  Юзефка Бачинська з сином,  Ганя Канюга, Марина Загородна пізніше віддана за Романчука,  Франка Заставна, Славка Бачинська,  Ганька Корпакова, Стах Пітка і Анна Сікора.