17 липня 1997 року я післав прохання до Посольства України в
Білгороді на ім’я Маркіяна
Лубківського. В проханні написав що нам було потрібне з народних українських
костюмів, але ніколи не отримав відповідь на мого листа.
2 серпня 1997 року відвідали мене журналістки Марія Багрій та
Світлана Строцька з Нового Саду, які працюють для радіо-передачі «Українські
обрії», котра транслюється на хвилях Радіо Нового Саду. Вони записали-знімили
розмову зі мною, з Миколою та Надією Ляхович.
21 вересня 1997 року в радіо-передачі «Українські обрії»
транслювали записану розмову зі мною, Миколою та Надією.
Після літньої перерви аматори
«Коломийки» знову зібралися в Будинку молоді. Ми дістали нового члена, тобто
після студювання в Україні, вернувся Стефан Сем’янів. Він в Києві студював хореографію і став
фаховим хореографом. З його приходом ми дістали зміцнення на мистецькому полі,
а також і доброго акордионіста. Але, крім позитивніх, зявилися і негативні
реакції на його включення. Він преніс багато нового, а багато і вимагав від
танцюристів, котре не змогли всі зараз сприйняти. Заль в Будинку молодіц
ремонтувався, а ми були примушені шукати нове преміщення. Швидко ми отримали
простори в початковій школі «Йован Попович» в Сремській Митровиці, де залишилися
до березня 1997 року.
5 листопада 1997 року, у Новому Саді засідала призідія Товариства,
на якій говорилося про організацію виставки вишивок з України, з міста Бучач.
Виставка має відбутися в Музеї Воєводини, а на відкриття запрошено «Коломийку»
виконати коротку програму. Тут ще говорилося про урочисте святкування в Кулі,
де «Коломийка» також мала брати уяасть.
16 листопада 1997 року, в Кулі відбулося урочисте відзначення 100
річниці від засновання першої української греко-котолицької парафії в Прняворі
та 90 річниці від засновання Товариства «Просвіта» в Прняворі та празник
кулянської греко-католицької парафії св. Йософата. Урочиста академія відбулася
в залі Општини Кули, на якій брали участь співаки з Кули, Вербасу та сс.
Служебниці і на кінці «Коломийка» дала свою програму: пісню «Від синього Дону
до сивих Карпат» виконала чоловіча вокальна група, а пісні «Розпрягайте хлопці
коні», «Ой, у лузі червона калина» та «Била мене мати» група співаків
джерельних пісень. Танець «Українська сюіта» виконав танцювальний ансамбль.
Виступ «Коломийки» був дуже успішний викликав значні похвали.
12 грудня 1997 року, в Музеї Воєводини, в Новому Саді відбулося
відкреття виставки вишивок Тернопільського району. Орнаменти виставки принесли
та виложили жіноча організація ім. «Союз українок» з м. Бучач, з України.
Виставку названо «Україно, нене моя». В програмі відкреття виставки співали
жінки з «Союзу українок» та група молодших співаків «Коломийки», а саме:
Ляхович Еміл, Микола, Таня та Петро і Сем’янів Стефан та Ярослав і Причепа Микола, а
відспівали пісні: «Рідна мати моя» та «Від синього Дону до сивих Карпат».
14 грудня 1997 року, в Новому Саді українці з Кули, Вербасу,
Інджії та Сремської Митровиці відвідали виставку, а того самого вечора організовано
концерт в залі «Петефі Шандора». Тут
«Коломийка» мала значну роль своєю сорокхвилиною програмою. Група старших
співаків «Коломийки» відспівали пісні: «Цвіточки – рум’яночки», «Там на горі крута вежа», «Викопав я
криниченьку», «Чорні очка», «Била мене мати» та «Ой, у лузі червона калина».
Танцювальний ансамбль виконав хореографії: «Повзунець», «Метелиця», «Дев’ятка» та «Українська сюіта».
Після того концерту зробили
зимову перерву з причини надходящих свят. Знова зібралися на початку лютого
1998 року і зараз приступили підготовці одної старої хореографії «Гуцулка»,
котру раніше поставила Надія Ляхович. В тій гореографії танцюристи мають бути
вбрані в гуцульські костюми, а підготовка йшла для Општинського огляду, який
мав відбутися в театрі «Добріца Мілутінович в Сремській Митровиці. На
підготовці хореографії з танцюристами працює Микола Ляхович. На тому самому
огляді має виступити і група старших співаків з піснями: «Реве та стогне Дніпр
широкий» та «Била мене мати». З групою співаків працює разом зі мною і Стефан
Сем’янів. С початку співаки
відбивали учитися пісню «Реве та стогне...», але з часом згодилися і тепер
побачимо як то буде на концерті. Тому, що немаємо достатньо капилюхів для
гуцульських костюмів, я написав листа п.Борису Небесному, щоб поміг нам
придбати їх. Він пообіцяв, що допоможе, але до сьогодні нема відповіді від
нього. Здається, що будемо примушені позичити від сербського ансамблю «Бранко
Радічевич».
27 березня 1998 року я відвідав директора «Сірміумарта» Драгана
Дьордєвича. Існує страх, що завтра не виступимо бо сцена в театрі замала, щоб
танцюристи виступили з хореографією «Гуцулка». Драган обіцяв позичити капилюхи,
а принесуть їх перед самим концертом. Ми сьогодні мали репетиції. Співаків було
досить, але їх злапав якейсь страх, але думаю, що це їх попустить перед
виступом.
28 березня 1998 року «Коломийка» виступила на Општинському огляді
фольклорних ансамблів Сремської Митровиці та околних сіл. Група співаків
виступила у складі: Марися Се’мянів, Любка Гемон, Анна Шевчук, Нада Дерень, Марися Ільчешин, Марися
Балацка, Нада Причепа, Галька Кравець, Петро Ляхович, Володимир Дерень, Петро
Мельник, Славко Рибачек, Йосип Кравець, Василь Сем’янів та Ярослав Причепа. Співаків супроводжував на
акордеоні Стефан Сем’янів. Я
особисто не можу бути вдоволеним як співаки відспівали, а окримо як опходилися
перед виступом. Деякі просто загубляться і треба бігати за ними як за дітьми, а
оцінки журі негативні. Танцюристи добре відробили своє, а у супроводі грав
тільки Стефан Сем’янів, і на
тім треба поробити, щоб у оркестрі було хоч чотири члени. Тут виступили
танцюристи: Еміл Ляхович, Ярослав Сем’янів, Микола Причепа, Ярослав Налесник, Петро Магеровський, Петро Шевчук,
Мая Балацька, Таня Сенюк, Ядранка Пешич, Любка Прікел, Аранка Сем’янів та Віолета Ляхович. Треба вложити ще
більше зусель, щоб чим краще приготовитися для Районого огляду, який відбудеться 10 травня 1998
року.
7 квітня 1998 року я вислав листа до Бориса Небесного і знова
поминався за помічю, а також написав йому, що цього року обов’язково мусимо зорганізувати Літню школу
українознанства для наших дітей, бо без того не зможемо багато зробити для
порушення діяльності і інших українських ансамблів, а в тому і обдержати
«Коломийку».
16 квітня 1998 року знову посилаю листи на всі боки, шукаючи помочі
для «Коломийки», а також стрінувся з Начальником відділу громадських
діяльностей Петром Ковачивич і просив його помогти купити капилюхи для
ансамблю. Він сказав шукати профактуру від фабрики капилюхів.
21 квітня 1998 року знова стрічаюся з директором «Сірміумарта»
Драганом Дьордєвич, і від нього дістав гаранції, що капилюхи будуть заплачені.
Я питав його, чи не мають якийсь контрабас, і за дивне чудо, він сказав, що
мають, і що можемо його дістати на послугу.
28 квітня 1998 року, у Новому Саді
відбувся «Сербсько-український вечір». Культурний вечір відбувся в
хотелі «Новий Сад», в ресторані «Горлиця», в якому приготовляються та подаються
українські страви. Головними організаторами того спілкування є
Серпсько-українське товариство з Нового Саду і Товариство української мови,
літератури та культури Воєводини. Знову зібралося багато українців з Кули,
Верьасу, Новог Саду, Інджії та Сремської Митровиці. В програмі брали участь і
співаки «Коломийки» з піснями: «Била мене мати» та «Лівадіца, около ясенє», а
молодші співаки відспівали пісню «Повіяв вітер степовий». Участь брав і Петро
Закамарок і його син Олександр, відспівавши кілька українських пісень. Ще брали
участь і Група співаків з Кули. Після культурної програми для розваги присутніх
грала оркестра з Кули ім. «Галичани».
Того самого вечора я стрінувся
майже з усіма значнішими українцями з Воєводини: Евген Кулеба, Іван Терлюк,
Борис Небесний, Петро Ардан, Василь Дацишин. Тут були ще міністер Павел Домоні,
м-р Средоє Лалич, Слободан Лазич. Зі мною привітався аташе з українського
Посольства Маркіян Лубківський і сказав, що отримав мого листа і додав, що нас
два поговоримо, але пізніше не було нагоди і так це скінчилося.
8 травня 1998 року у Сремській Митровиці відбулося засідання
Призідії «Товариства української мови, літератури та культури Воєводини». На
засіданні були присутні Евген Кулеба, Борис Небесний, Іван Терлюк, о.Стефан
Пітка, Петро Ардан, Петро Ляхович та Стефан Сем’янів. Засіданні Призідії гостював і Аташе культури з Посольства Маркіян
Лубківський. Між нами двома йшла розмова про костюми. Він сказав, що замовив
костюми з України тільки потрібно, щоб я написав розміри чоботів. Я це і
зробив.
19 травня 1998 року. Наблизується районий огляд фольклору.
Репетиції відбуваються в порядку. Мені вчора прийшло на думку, що могли б
шукати, щоб українці Сремської Митровиці дістали свою радіо-передачу хоч пів
години тижниво. Про це сьогодні розмовляв з о.Стефаном Пітка і він також
згоджується зі мною. З тої причини я сьогодні шукав начальника Петра
Ковачивича, але його не знайшов.
23 травня 1998 року. Вчора відбувся районий огляд фольклору.
«Коломийка» виступила досить успішно. Танцюристи виступили з хореографіями
«Гуцулка» та «Повзунець», а співаки відспівали пісні «Повіяв вітер степовий» та
«Червона калина». Танцюристи: Еміл, Микола, Олександра та Віолета Ляхович,
Петро Магеровський, Петро Шевчук, Іван Кривошия, Ярослав Сем’янів, Ярослав Налесник, Микола Причепа,
Аранка Семянів, Любка Прікел, Ясна Папішта, Ядранка Пешич, Таня Сенюк та Мая
Балацька. Співаки: Марися Сем’янів, Нада Причепа, Нада Дерень, Марися Ільчишин, Любка Гемон, Марися
Балацька, Галька Кравець, Петро Ляхович, Ярослав Причепа, Йозо Кравець, Ярослав
Ребачок та Владо Дерень. Оркестра: Ярослав Сем’янів, Дарко Ляхович, Давід Ромек та Петро Ляхович.
Ще не знаємо чи перейшли на Крайовий огляд фольклору.
17 червня 1998 року. «Коломийка» не перейшла на Крайовий огляд
фольклору, бо це уже вищий рівень. Від тоді по сьогодні не отрималі ані одну репетицію.
Чекаємо запрошення на «Червону рожу», але воно не приходить, може бути що і не
прийде.
Вчора на Фрушкій горі, в хотелі
Електровойводини відбулося засідання Призідії «Товариства української мови,
літератури та культури Воєводини», на якому були пристутні: Посол України Вадим
Примаченко, аташе Маркіян Лубківський, міністр Павел Домоні, голова
Сербсько-українського Товариства м-р Средоє Лалич та перекладач м-р Лука
Гайдукович. З членів Товариства були: Евген Кулеба, Борис Небесний, Іван
Терлюк, о.Стефан Пітка, Петро Ардан, Петро Ляхович, Стефан та Олена Семянів,
Віктор Зубко, Любомир Пекні, Петро Закамарок та Василь Дацишин.
Перша точка деного порядку була
про Літню школу україністики, яка відбудеться в тому самому хотелі від 18 липня
по 18 серпня 1998 року. Ми також попрощались з Послом Примаченком, бо він
відходить з тої посади, а на його місце приходить хтось інший.
Це усе відбувалося у прикрасному
приміщенні із святочним обідом. Я тут перший раз стрінувся з перекладачем м-р
Лукою Хайдуковичем. Він прочитав кілька своїх перекладів, які мені дуже
подобалися.
Нема коментара:
Постави коментар