Преображення Господнє

     19 серпня 2015 р. у грекокатолицькій церкві Вознесення Господнього у Сремській Митровиці.

     «Відомо, що задовго до своєї смерті і воскресіння Ісус став підготовляти учнів до тих подій, які повинні відбутися, щоб ті правильно їх зрозуміли. Навіт апостоли, які тісно спілкувалися з Ісусом, вірили в те, що Месія – цар Ізраілевий, а Христа сприймали виключно як Біблійного пророка. Однак Ісуса було важливо роз‘яснити учням, що він не пророк а син Божий, який прийшов на землю заради порятунку людства. Саме тому спочатку Ісус разом з трьома учнями Яковом, Петром та Іоанном зійшов на священну гору Фавор, щоб помолитися. Саме в цей час апостоли задрімали, а тому не бачили преображення Ісуса. Прокинулися від яскравого світла, що виходило від Ісуса. Поруч з ним учні побачили пророків Мойсея та Іллю, які розмовляли з Христом про те, що станеться з ним в майбутньому. Після цього на гору спустилася хмара і апостоли почули голос: «Се є син мій улюблений, в якому моє благовоління». Тоді вони впали долілиць і лежали так до тих пір, поки Ісус не торкнувся їх.

     Саме початок святкування Спаса відноситься до V століття. На Русі свято Спаса, 19 серпня, став відзначатися досить широко. Він мав не тільки релігійне підгрунтя, але також припускав розваги і спілкування, зустріч осені і прощання з літом. У день Яблучного Спаса влаштовувалися ярмарки, на яких продавали цілі вози, навантажені яблуками. Ті люди, у яких були свої сади, намагалися 19 серпня пригощати яблуками бідних і хворих. Якщо вони цього не робили то у народі їх вважали непорядними і жадібними. - supermg.com»

     Сьогодні, 19 серпня, у греокатолицькій церкві Вознесення Господнього святкували Преображення Господнє. Служба Божа була святочна а під кінець Богослужіння о. Владіслав Варґа посвятив овочі у кошиках, яких принесли вірні. У проповіді о. Владіслав сказав що цей звичай посвячування овочів є повязаний з преображенням всього довколо нас а і нас самих. Є усталений звичай з перших плодів дарувати церкві і бідним і на той спосіб показувати любов до ближніх.

Гання Капроцька, Надія Пречепа, Славка Капроцька, Вері Нінкович, Славка Басіщук та Катарина Журовська.

     Після Служби Божої, коли вірні вже забрали свої кошики з овочами я приступив до кілька старших жінок і запитав як то колись робилося на цей день. «Тоді носили виноград, яблука, сливки. То сі їло і носило додому і своїм рідним. Хтось приносив а хтось не приносив, то сі клало на велику меску і тоді ділилося всім вірним на закінченні Служби Божої.»  

Освячування віночків у церкві Вознесення Господнього

8 Липня 2015. Вже може з десятка років у грекокатолицькій церкві Вознесення Господнього у Сремській Митровиці прийнято звичай приносити і посвячувати віночки з польових квітів на свято Рождества Івана Хрестителя.

     Під кінець богослужіння парох о. Владислав Варґа посвятив віночки, яких на столику було гарне число. Вінки плетені з польових квітів, з яких найбільш вживаєьтся тз. «івансько цвецє», як його серби називають. У православних сербів є давнім звичаєм на «Івандан» плести віночки з «іваньског цвеця» і вішати його на передовий бік хати або на двері. Можливо, що той звичай перебрали і присвоїли і грекокатолики Сремської Митровиці.

Олена Іванович, Марія Ільчишин та Славка Басіщук

     Мене зацікавило чи було того звичаю у наших українців у Босні. Я запитав цьоцю Славку Басіщук і вона так розповіла: « На свято Тіла Христового святили віночки, тоді сі несло, тоді був обхід. То було на Божого Тіла, що переноситься на неділю але там не переносили на неділю, то було в літі, діти квітки несли і посипали наперед священика під час обхіду.»

     А ось що я знайшов про цей звичай у грекокатолицьких церквах у Україні. « Празник Пресвятої Євхарістії, чи як його ще називають – Божого Тіла. За церковним календарем свято відзначають у наступний четвер після Неділі Всіх Святих. Хоча свято припадає на четвер, основні урочистості Церква переносила на неділю. В цей день в греко-католицьких храмах освячують віночки – симбол життя вічного. Після Літургії обходять процесією навколо храму.  Освячені віночки служать як оберіг домівок...»

     Тут ставиться питання хто і чому цей гарний звичай переніс на свято Рождества Івана Хрестителя.

Відновлення церкви у Сремській Митровиці триває

     5 липня 2015 р. Нашій грекокатолицькій церкві Вознесення Господнього у Сремській Митровиці цей рік є ювілейний бо точно сто десять років тому почала будова церкви і була закінчена наступного 1906 року. І саме цього року приступилося до великої акції відновлення цілої верхньої частини церкви тобто заміна поперечних балок (горогви), деревяну конструкцію, яка тримає стилю церкви а потім і конструкцію цілого даху а так само і заміна всіх черепець.

     Відколи існує церква завжди існувала потреба зберігати і відновлювати її . Перших 50 років у тій парафії були тільки Русини або можна сказати Лемки а наступних 70 років до тої парафії прилучилися і Українці, які доселювали з Босні. Через всі ці роки про церкву дбали спільно і Русини і Українці так що вона постійно була відновлювана залежно від потреби.

    Теперішній парох о. Владислав Варґа вже від початку року почав говорити що конче потрібно відновити стелю і дах церкви і на той спосіб відзначити цей значний ювілей, сто десять років від будови.

Перед деяким часом о. Владіслав поділив всім парафіянам листа з запрошенням на  акцію призберування потрібних коштів для здійснення цьої важливої роботи.

    В міжчасі отець надрукував з поміччю спонсорів хорогву на якій назначено про віднову церкви і яка буде весіти в церкві все доки триватими акція.

     Сьогодні підчас Богослужіння о. Варґа знову говорив про віднову церкви: "Як ви вже бачили що на церкві робиться, відновлення йде по плані.

 Робітники почали робити в менулий понеділок, зробили одну частину роботи, заміняли головні крокви, які тримають цілу стелю. Вже було дуже небеспечно в церкві бо могла завалитися ціла стеля.

 Боялися, що можуть бути пошкоджені фрески на стелі але на щастя цього не сталося. В міжчасі зявилися нові витрати бо мусілося заплатити Установі збереження спадкових обєктів за консервацію фресків на стелі. Дякуємо архітекті Адріяні , яка вийшла нам на зустріч і зробила проект віновлення церкви. До тепер відгукнулися біля 70 наших родин і дали свій внесок на відновлення а у дотеперішніх акціях завжди було біля сто родин так що ще очікуємо щоб і вони дали свій внесок. Ціла ця робота могла б коштувати білля 20 тисяч євро, так що іще просимо тих хто може помогти. Раніше відновлювання даху зробив ще о. Стефан Пітка 1975 року, коли замінено 350 черепець а також і 1999 року замінена така сама кількість черепець. (по словах Славка Причепи замінено більше число черепець але здається, що було недобре печені і швидко почали теребитися) Тепер міняємо всі черепеці а це блисько 10 тисяч, а крім того треба поміняти крокви і прибити на них дошки і фолію аж тоді покласти нові черепеці, так щоб раз назавжди унекнути промакання церковного даху. Майстрі продовжують роботу і сподіємося що цього місяця буде все закінчено, а ми будемо молитися щоб і погода була гарна щоб і це сприяло чим скорішому закінченні такої великої праці."

Майстри скидають старий і кладуть новий дах.

Один бік вже накритий новими черепицями.

Празник у Сремській Митровиці 2015

     21 травня 2015 р у грекокатолицькій церкві Вознесення Господнього у Сремській Митровиці було дуже святочно і гарно. Того дня, на велике свято Вознесення Господнього віхначено храмове свято тої парафії. На святочне Богослужіння прийшло багато парафія, гостей з інших місцевостей, монахинь, священників і найзначніший гість, Його Просвященство екзарх кир Юрій Джуджар.

     Проповід виголосив владика кир Юрій а почав з привітами всіх присутніх, гостей, представників місцевої влади, культурних діячів, сестер і священників. Окремо привітав домашніх парафіян і пароха о. Владіслава Варґу з ювілейним роком, відзначенням 110 років від початку будови церкви Вознесення Господнього. Продовжив про значіння самого свята аьо значної події у житті Ісуса Христа на землі, закінченні Його місії у відкупленні людського роду від гріхів і створюванні молжевості кожній віруючій людині увійти у Царство Небесне. Владика і далі говорив про присутність Христа між людьми але у інакшій неведимій формі, у наших церквах, у нашому щоденному житті....

     Під кінець проповіді владика подякував парафіянам і парохові за те, дбають і зберігають церкву і підтримує акцію відновлення церкви у цьому ювілейному році а парохові дякував за те, що гуртує людей до церкви.

     Під кінець святочного Богослужіння о Варґа подякував Його Преосвященству владиці Джуджару що звелічав празник своєю присутністю і на всім пітримці у святкуванні ювілейного року і віднові самого храму а дякував і присутнім священникам: о. Михайлу Режаку з Шіду, о Йосафату Лищишину з Лондону, з Англії, о. Владислав Рац з Куцури, о. Петру Дудкі з Інджії, о. Едварду Шпановичу, римокатолицькому пароху Едварду Шпановичу,  представникам Сербської православної церкви, представникам міського уряду, журналістам «Руського слова» і «Рідного слова» і всім вірним, які прибули з інших середовищ....

     Після того всі вийшли на процесію навколо церкви, коли у третьому обході читано Евангелія на кожному куті церкви, коли владика Свяченою вожою кропив храм і людей.

    Після короткого затирмування на подвірї церкви всі зайшли до парафіяльного залу, де перед владикою і іншим гостям представлено культурну програму.

 У програмі брали участь діти, які приходили на парафію на тз. Радіоніци і приготовили одну пісню на сербській мові.

 Найперше Данієла Магеровські продеклямувала фірш перед владикою. Страценскі Марта заграла одну пісеньку на скрипці,

 Катарина Бережні скала один вірш на русинській мові, хор русинів заспівав дві пісні під дерегуванням Данієли Горняк, Весна Арбанас (Димитришин) прочитала доповідь про переселення русинів і українців до Сремської Митровиці,

 Група співаків джерельних пісень «Коломийка» заспівала пісню «Коло млина, коло броду»

 а Мішана група співаків «Коломийка» заспівала пісню «Калино, калино».

     Після програми домашній парох запровадив своїх гостей до себе на обід а парафіяни поспішили додому дочікувати і своїх гостей.  

Гуманітарна допомога для України

     10 травня 2015 р. Вже кілька разів у церкві наш парох о. Варга говорив людям, щоб приносили свої пожертви для постраждалих і біженців у Україні. Поміч може бути в одіжі, взуття, препарати для хігени та продукти харчування, які можуть довше зберігатися.

    Я запросив о. Варгу щоб пояснив хто є ініціятором цієї акції, Дістав відповідь, що організаторами є Мирослав Гочак, голова Світового Конгресу молодіжних організацій та Борис Варга, відповідальний редактор Руського слова, який студює на Україні і дуже добре знає яка там потреба за гумінітарною допомогою. Вони звернулися з ідеєю до владики кир Джуджара а Його Приосвяченство владика звернувся листом до свіх грекокатолицьких парафій у Воєводині і так роспочалася ця гуманітарна акція.

Парох о. Варга і кілька парафіян у церковному залі.

    Тут у Сремській Митровиці призберування гуманітарної допомоги триватими до 17 травня, а такі акції тривають і у інших парафіях Воєводини.

    Всі назбирані речі допомоги на Україну перевизуть організовано Посольством України у Сербії. Тої допомоги так багато вже назбиралося у всіх парафіях, так що не буде можливо завести одною вантажівкою а будуть їхати кілька разів доки усе не доставлять до потребуючих помочі у Україні.  

Запис для телевізійної передачі «Чіґра»

    8 травня 2015 р. На телебаченні РТВ почали знімати і транслювати передачу «Чіґра» про життя дітей і молоді, придставників 26 національних меншин Воєводини. В більшості у передачі говориться про культуру і культурну надбання, різні цікавості та творчість. Директор передачі є Андреа Міліновіч, редактор передачі Марія Реджіч а автор Весна Вукайловіч.

     Група працівників РТВ були сьогодні у Сремській Митровиці з митою, щоб записати нових сюжетів для наступної передачі. Вони домовили зустріч у Початковій школі ім. Йован Попович де наші діти вивчають українську мову.

 Учителька Славка Канюга запросила і дітей з Початкової школи ім. Тріва Вітасович з Латярку. Учнів була гарна група, які говорили українською мовою про свою школу, деклямувала фіршів і співали пісень.

 Працівники РТВ пішли задоволені бо записали гарного матеріалу для наступної передачі «Чіґра», яка транслюється суботою на першій програмі РТВ.

Мої відвідени родини і української громади у Торонті

     Одна з найсильніших українських громад за кордоном є у Канаді і тому всі ми бажаємо хоч один раз у своєму житті поїхати там і самі побачити і відчути як вони там живуть і як організовані релігійні і громадські активності. Я особисто мріяв, що до кінця свого життя хоч один раз буду мати можливість так само відвідати мою родину і українську громаду у Канаді. Надії, що це здійсниться бували все менші але одного дня прийшло запрошення він мого брата Михайла і його дружини Люби приїхати до них у гості і, що вони поможуть мені у вироблювані потрібної візи і всього, що потрібно для такої подорожі.

Тамара, Маріяна, Петро, Наташа і в долині Сара

     Прийшов той день, коли я мав сідати на літак і полетіти до Канади, мене випровадили мої рідні.

Десь над Австрією

     Мені це було перший раз летіти літаком і можу сказати, що це дуже гарно і цікаво.
   

Михайло, Таня і Петро

     У Торонті мене дочекали брат Михайло з дружиною Любою і сестра Таня з дітьми.

Петро і Михайло

Петро і памятник Ніколи Теслі

Люба і Михайло

     Вже наступного дня Михайло і Люба повели мене подивитися на водоспади Ніягари. Там побачив красу і силу природи. Тут бачив і памятник знаному у світі науковцю Николі Теслі і місто Ніягара Фолс, яке більше нагадує на розважальний парк.

Петро коло церкви Різдва Пресвятої Богородиці коло Ніягара Фолсу

     Тут недалеко існує деревяна українська греко-католицька церкви Різдва Пресвятої Богородиці, яка є дуже гарна але не має багато парафіян у тій частині Канади.

Святомиколаївська церква у Торонті

Квітна неділля у Святомиколаївській церкві

     У першу неділлю мого перебування у Торонті була Квітня неділля. Ми з братом Михайлом і братовою Любою поїхали на Богослужіння до церкви св. Миколая. Це найкраща наша церква у Торонті, у котрій служать чотири священника і два диякона. І мій брат Михайло служить у цій церкві як диякон.

Великодний базар коло Святомиколаївської церкви на квітну неділлю.

     Після третьої Служби Божої у Церковному залі відбувся Великодний ярмарок. Продавалися писанки, паски, колачі, торти і тп... Я зауважив, що кожна церква має великий зал, переважно під церквою. В тих залях відбуваються спілкування парафіян і ріжні церковні та релігійні заходи.Церква є дуже гарна, велика, має багато парафіян і тому неділями у ній служиться аж три Богослужіння. У Канаді весна приходить пізніше ніж у нас так що того дня ще впав сніг.

Петро у спортивній залі у Торонті.

     Того дня по обіді Петро Писанюк повіз мене до центру міста Торонто, де ми подивилися на змагання з хокею між двома командами першого дивізіону Канади. Було дуже цікаво, спортивний зал великий і до того ще повний глядачів.

Петро і Таня на телевізійній вежі CN Тауер

    Наступного дня мене взяла сестра Таня до себе в гості а щоб мені було цікаво повела мене у центр міста Торонто, щоб піднестися на телевізійну вежу CN Тауер, яка є високою понад 500 метрів. Це також було цікаво, бо з тої вежі було видно дуже далеко, гарне місто і довколішні озера.

     Сестра Таня повела мене подивитися на українську парафію, де минулого року згоріла українська деревяна церква св. Іллі, а залишилася дзвіниця а по ній можна бачити як виглядала і церква. На тому самому місці почнеться з будовою нової церкви.

     Мені припало святкувати Великдень у Торонті, прожити цілий Страсний тиждень. Брат Михайло з дружиною Любою водили мене на всі Відправи до Святомиколаївської церкви, починаючи від Великого четверга.

Святомиколаївська церква у Торонті.

     Того дня читали двандцять Евангелій але цікаво, що повна церква вірних, які кланяються до землі після кожного Евангелія і всі активно беруть участь у віправі тримаючи книжечки.

Покладання Плащаниці у Святомиколаївській церкві у Торонті.

     У велику пятницю служили Покладання Плащаниці і знову так само повна церква, віправляється довго, чотири священники, два диякона, служащі хлопці. Плащаницю насили процесією через цілу церкву а поклавши Її до Гробу, ще довго відправляли а на кінці всі священники і вірні приступали на колінах, кланялися і цілували.

Михайло з онуками.

     У суботу Михайло і Люба організували фарбування крашанок разом із їхніми внуками. Це було дуже гарно і приємно а діти брали участь і помагали а за те отримали крашанки і понесли додому.

Посвячення Пасок у Святомиколаївській церкві у Торонті.

     У велику суботу у церковному залі посвячуються паски багато разів бо було б неможливо посвятити всі на раз.

Великоднє Утрення у Святомиколаївській церкві. Найближчий до нас о. Диякон Михайло Ляхович

      У суботу о 20.30 почалося Великоднє Утрення. Служили чотири священика і два диякона.

Великоднє Утрення у Святомиколаївській церкві. Процесія довколо церкви.

     Відправа була дуже гарна, перше йшли обхідом довкола церкви, співав дуже гарно церковний хор і не було жодних скорочень, як ми звикли у наших церквах. На кінці всі приступали поцілувати Хрест з привітом "Христос воскрес!".

     На Великдень у Святомиколаївській церкві відслужено три святочні Літургії і все знову було дуже святочно, співав хор "Виснівка" а по Службі Божій відбулося мировання. Потім святочність продовжилася по домах. Мої господарі приготовили великодній сніданок з посвчених страв з кошика і обовязковою паскою. До брата Михайла прийшли діти з онуками так що було дуже гарно і весело.

"Гаївки" у церковному залі церкви Успіння Присвятої Богородиці у Міссісага на Великдень.

     Після того всі разом поїхали до церкви Успіння Присвятої Богородиці у Місісага, де кожного року виводяться гаївки. У великому залі гаївки перше виводили дівчата з хору "Левада" у а другій частині програми до них прилучилися і присутні діти, яких було багато і всі разом бавилися в "Жучка" і виводили інші гаївки.

Церква Успіння Присвятої Богородиці, з лівого боку памятник Голодомору а з правого боку памятник-Хрест тисячолітті хрещення України-Русі.

     Того дня ми всі поїхали до нашої сестри Татяни на великодній обід, де перед обідом всі разом заспівали "Христос воскрес". Настрій був святочний і родинний і знова їли посвячені страви і паску.

      Почався останній тиждень мого гостювання у Торонті і тому мій брат Михайло бажав показати мені чим більше значних місцевостей для українців.

Українська католицька церква св. Йосифа у Торонті

     Ми відвідали українську католицьку церкву св. Йосифа, яка збудована два роки тому, дуже велика і гарна і має багато прибічних будинків, залів, офісів іт.п...

Памятник воїнам УПА і Дивізії Галичина

     У межах культурного центру св. Володимира ми відвідали українське кладовище, де відвідали памятник похованим воїнам УПА і багато могил воїнів Дивізії Галичина.

Памятник єпископам і священникам 

     Тут також і памятник українським єпископам і священникам, які служили і померли у Торонті. Українці кожного року відправляють панахиду білля цього памятника.

Вулиця Блур у Торонті

     Ми були і ходили вулицею Блур на якій кожного року відбувається парад і фестиваль українських товариств і організфцій Торонта. Михайло мені пояснив, що саме на це місце приходили перші українці.

Памятник Лесі Українки у Хай-парку у Торонті

     У Хай-парку були коло памятника Лесі Українки, де також українці вшановують память на українську писменницю і віпроавляють молибень. Памятник дуже гарний і на гарному місці.

Голова товариства КОУКЮ Татяна Лепка і Петро Ляхович

    Тут недалико зайшли до одного офісу, де працює Татяна Лепка, теперішня голова товариства КОУКЮ, яке роками гуртувало українців, переселенців з колишньої Югославії, а зараз бере участь у призберуванні помочі для України а також і для віднови грекокатолицької церкви у Девятині.

Михайло, Надія і Петро

     Я один день був в гостях у моєї сестри Надії, яка жиє недалеко Торонта. 

Надія і Петро

     Надія влаштувала мені екскурсію по околицях міста, де нам було гарно і відвідали кілька цікавих атрактивних місцевостей.

Петро і Михайло

     Брат Михайло і я проводили досить цікавих моментів, він вигравав на старосвітській бандурі, навіть і разом співали. Михайло недавно випустив компакт диск, на якому він грає на старосвітській бандурі і співає думи і народні пісні. Ми досить переглядали цікавих українських книжок, дивилися українські фільми, домовлялися про наш спільний проект - писання історії українців Сремської Митровиці. На кінці я висловлюю вдячність всім, котрі дбали про мене, доки я перебував у Торонті а окремо братові Михайлу і братові Любці.

    Щодо загальних вражень про життя українців у Канаді, я можу сказати, що українці почуваються у Канаді як у дркгій Україні. Вони там мають все українське, у Торонті і околиці існує 13 українських католицьких церков і пять православних. Мають українські садочки, школи, універсетити, радіо і телебачення, видавництва, книгарні, лікарів, крамниці іт.п... Можна бачити багато українських прапорів на хатах, прапорів і гербів на машинах...

     Українці Канади дуже часто організовують добродійні маніфестації, на яких призберуються кошти на поміч Україні, тому і держава Канада ставеться дуже прихельно до України і надає дуже велику поміч.

     Я повернувся додому щасливий, що мав нагоду бути і побачити як живуть українці Канади.