Мої відвідени родини і української громади у Торонті

     Одна з найсильніших українських громад за кордоном є у Канаді і тому всі ми бажаємо хоч один раз у своєму житті поїхати там і самі побачити і відчути як вони там живуть і як організовані релігійні і громадські активності. Я особисто мріяв, що до кінця свого життя хоч один раз буду мати можливість так само відвідати мою родину і українську громаду у Канаді. Надії, що це здійсниться бували все менші але одного дня прийшло запрошення він мого брата Михайла і його дружини Люби приїхати до них у гості і, що вони поможуть мені у вироблювані потрібної візи і всього, що потрібно для такої подорожі.

Тамара, Маріяна, Петро, Наташа і в долині Сара

     Прийшов той день, коли я мав сідати на літак і полетіти до Канади, мене випровадили мої рідні.

Десь над Австрією

     Мені це було перший раз летіти літаком і можу сказати, що це дуже гарно і цікаво.
   

Михайло, Таня і Петро

     У Торонті мене дочекали брат Михайло з дружиною Любою і сестра Таня з дітьми.

Петро і Михайло

Петро і памятник Ніколи Теслі

Люба і Михайло

     Вже наступного дня Михайло і Люба повели мене подивитися на водоспади Ніягари. Там побачив красу і силу природи. Тут бачив і памятник знаному у світі науковцю Николі Теслі і місто Ніягара Фолс, яке більше нагадує на розважальний парк.

Петро коло церкви Різдва Пресвятої Богородиці коло Ніягара Фолсу

     Тут недалеко існує деревяна українська греко-католицька церкви Різдва Пресвятої Богородиці, яка є дуже гарна але не має багато парафіян у тій частині Канади.

Святомиколаївська церква у Торонті

Квітна неділля у Святомиколаївській церкві

     У першу неділлю мого перебування у Торонті була Квітня неділля. Ми з братом Михайлом і братовою Любою поїхали на Богослужіння до церкви св. Миколая. Це найкраща наша церква у Торонті, у котрій служать чотири священника і два диякона. І мій брат Михайло служить у цій церкві як диякон.

Великодний базар коло Святомиколаївської церкви на квітну неділлю.

     Після третьої Служби Божої у Церковному залі відбувся Великодний ярмарок. Продавалися писанки, паски, колачі, торти і тп... Я зауважив, що кожна церква має великий зал, переважно під церквою. В тих залях відбуваються спілкування парафіян і ріжні церковні та релігійні заходи.Церква є дуже гарна, велика, має багато парафіян і тому неділями у ній служиться аж три Богослужіння. У Канаді весна приходить пізніше ніж у нас так що того дня ще впав сніг.

Петро у спортивній залі у Торонті.

     Того дня по обіді Петро Писанюк повіз мене до центру міста Торонто, де ми подивилися на змагання з хокею між двома командами першого дивізіону Канади. Було дуже цікаво, спортивний зал великий і до того ще повний глядачів.

Петро і Таня на телевізійній вежі CN Тауер

    Наступного дня мене взяла сестра Таня до себе в гості а щоб мені було цікаво повела мене у центр міста Торонто, щоб піднестися на телевізійну вежу CN Тауер, яка є високою понад 500 метрів. Це також було цікаво, бо з тої вежі було видно дуже далеко, гарне місто і довколішні озера.

     Сестра Таня повела мене подивитися на українську парафію, де минулого року згоріла українська деревяна церква св. Іллі, а залишилася дзвіниця а по ній можна бачити як виглядала і церква. На тому самому місці почнеться з будовою нової церкви.

     Мені припало святкувати Великдень у Торонті, прожити цілий Страсний тиждень. Брат Михайло з дружиною Любою водили мене на всі Відправи до Святомиколаївської церкви, починаючи від Великого четверга.

Святомиколаївська церква у Торонті.

     Того дня читали двандцять Евангелій але цікаво, що повна церква вірних, які кланяються до землі після кожного Евангелія і всі активно беруть участь у віправі тримаючи книжечки.

Покладання Плащаниці у Святомиколаївській церкві у Торонті.

     У велику пятницю служили Покладання Плащаниці і знову так само повна церква, віправляється довго, чотири священники, два диякона, служащі хлопці. Плащаницю насили процесією через цілу церкву а поклавши Її до Гробу, ще довго відправляли а на кінці всі священники і вірні приступали на колінах, кланялися і цілували.

Михайло з онуками.

     У суботу Михайло і Люба організували фарбування крашанок разом із їхніми внуками. Це було дуже гарно і приємно а діти брали участь і помагали а за те отримали крашанки і понесли додому.

Посвячення Пасок у Святомиколаївській церкві у Торонті.

     У велику суботу у церковному залі посвячуються паски багато разів бо було б неможливо посвятити всі на раз.

Великоднє Утрення у Святомиколаївській церкві. Найближчий до нас о. Диякон Михайло Ляхович

      У суботу о 20.30 почалося Великоднє Утрення. Служили чотири священика і два диякона.

Великоднє Утрення у Святомиколаївській церкві. Процесія довколо церкви.

     Відправа була дуже гарна, перше йшли обхідом довкола церкви, співав дуже гарно церковний хор і не було жодних скорочень, як ми звикли у наших церквах. На кінці всі приступали поцілувати Хрест з привітом "Христос воскрес!".

     На Великдень у Святомиколаївській церкві відслужено три святочні Літургії і все знову було дуже святочно, співав хор "Виснівка" а по Службі Божій відбулося мировання. Потім святочність продовжилася по домах. Мої господарі приготовили великодній сніданок з посвчених страв з кошика і обовязковою паскою. До брата Михайла прийшли діти з онуками так що було дуже гарно і весело.

"Гаївки" у церковному залі церкви Успіння Присвятої Богородиці у Міссісага на Великдень.

     Після того всі разом поїхали до церкви Успіння Присвятої Богородиці у Місісага, де кожного року виводяться гаївки. У великому залі гаївки перше виводили дівчата з хору "Левада" у а другій частині програми до них прилучилися і присутні діти, яких було багато і всі разом бавилися в "Жучка" і виводили інші гаївки.

Церква Успіння Присвятої Богородиці, з лівого боку памятник Голодомору а з правого боку памятник-Хрест тисячолітті хрещення України-Русі.

     Того дня ми всі поїхали до нашої сестри Татяни на великодній обід, де перед обідом всі разом заспівали "Христос воскрес". Настрій був святочний і родинний і знова їли посвячені страви і паску.

      Почався останній тиждень мого гостювання у Торонті і тому мій брат Михайло бажав показати мені чим більше значних місцевостей для українців.

Українська католицька церква св. Йосифа у Торонті

     Ми відвідали українську католицьку церкву св. Йосифа, яка збудована два роки тому, дуже велика і гарна і має багато прибічних будинків, залів, офісів іт.п...

Памятник воїнам УПА і Дивізії Галичина

     У межах культурного центру св. Володимира ми відвідали українське кладовище, де відвідали памятник похованим воїнам УПА і багато могил воїнів Дивізії Галичина.

Памятник єпископам і священникам 

     Тут також і памятник українським єпископам і священникам, які служили і померли у Торонті. Українці кожного року відправляють панахиду білля цього памятника.

Вулиця Блур у Торонті

     Ми були і ходили вулицею Блур на якій кожного року відбувається парад і фестиваль українських товариств і організфцій Торонта. Михайло мені пояснив, що саме на це місце приходили перші українці.

Памятник Лесі Українки у Хай-парку у Торонті

     У Хай-парку були коло памятника Лесі Українки, де також українці вшановують память на українську писменницю і віпроавляють молибень. Памятник дуже гарний і на гарному місці.

Голова товариства КОУКЮ Татяна Лепка і Петро Ляхович

    Тут недалико зайшли до одного офісу, де працює Татяна Лепка, теперішня голова товариства КОУКЮ, яке роками гуртувало українців, переселенців з колишньої Югославії, а зараз бере участь у призберуванні помочі для України а також і для віднови грекокатолицької церкви у Девятині.

Михайло, Надія і Петро

     Я один день був в гостях у моєї сестри Надії, яка жиє недалеко Торонта. 

Надія і Петро

     Надія влаштувала мені екскурсію по околицях міста, де нам було гарно і відвідали кілька цікавих атрактивних місцевостей.

Петро і Михайло

     Брат Михайло і я проводили досить цікавих моментів, він вигравав на старосвітській бандурі, навіть і разом співали. Михайло недавно випустив компакт диск, на якому він грає на старосвітській бандурі і співає думи і народні пісні. Ми досить переглядали цікавих українських книжок, дивилися українські фільми, домовлялися про наш спільний проект - писання історії українців Сремської Митровиці. На кінці я висловлюю вдячність всім, котрі дбали про мене, доки я перебував у Торонті а окремо братові Михайлу і братові Любці.

    Щодо загальних вражень про життя українців у Канаді, я можу сказати, що українці почуваються у Канаді як у дркгій Україні. Вони там мають все українське, у Торонті і околиці існує 13 українських католицьких церков і пять православних. Мають українські садочки, школи, універсетити, радіо і телебачення, видавництва, книгарні, лікарів, крамниці іт.п... Можна бачити багато українських прапорів на хатах, прапорів і гербів на машинах...

     Українці Канади дуже часто організовують добродійні маніфестації, на яких призберуються кошти на поміч Україні, тому і держава Канада ставеться дуже прихельно до України і надає дуже велику поміч.

     Я повернувся додому щасливий, що мав нагоду бути і побачити як живуть українці Канади.

     

  

   

Минуло шість місяців від смерті о. Зеновія Вовка - Панахида у Сремській Митровиці

     15 березень 2015 р. у Сремській Митровиці, у грекокатолицькій церкві Вознесення Господнього. Минуло шість сумних місяців від коли упокійвся молодий священик Зеновій Вовк. Отець Зеновій Вовк ставши священиком, перше служив капеланом у церкві св Миколая у Руськлму Керестурі з 2006 по 2008 р.  Перша парафія у служінні о. Зеновія Вовка була при церкві Вознесення Господнього у Сремській Митровиці. Він трохи настрашився такої великої і сильної прафії але це швидко минуло бо парафіяни Його гарно прийняли і помогли пристосуватися. Отець Зеновій Вовк служив у Сремській Митровиці до 2012 р а з того часу аж до свого відходу у вічність служив на парафії св. Володимира Великого у Вербасі.

     Під час Служби Божої і Панахиди сучасний парох грекокатолицької церкви Вознесення Господнього у Сремській Митровиці о Владіслав Варґа говорив про покійного о. Зеновія і згадав його родину, з якої вийшло багато священиків у кілька попередніх генерацій.

     Парафіяни на кінці Богослужіння зробили спільну фотографію а потім ще згадали покійного о. Зеновія Вовка у церковному залі.

Стрітення Господнє у Сремській Митровиці, 2015 р.

     За церковним календарем 15 лютого святкують Стрітення Господнє. Відзначають його в пам'ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після його народження.

     У народі ж 15 лютого теж вважалося особливим. У давнину в цей день спостерігали за погодою з ранку до вечора, а іноді навіть записували її погодинно. Адже за народними уявленнями 15 лютого зима зустрічається з весною.

     У день Стрітення Господнього в церквах, за традицією, освячують свічки. Традиція ця походить зі стародавнього звичаю влаштовувати в день Стрітення хід містом із запаленими світильниками (на зразок хресного ходу). Існує також повір'я, що ці свічки охороняють житло від удару блискавки. Коли в цей день приходили із церкви додому, то запалювали свічку. За народними віруваннями це захищало дім та майбутній урожай.

     У нашій церкві Вознесення Господнього у Сремській Митровиці на сьогоднішній Службі Божій також посячено свічки, які були з особливою увагою прикрашені. Після Богослужіння всі понесли посвячені свічки додому.

Активність Відділу інформування

     Відділ інформування у Націнальній раді української національної меншини старається виповняти свої обов‘язки на забеспиченні кращого інформування для української громади у Сербії. У даний момент регіон Срем недостатньо покретий локальним інфоруваням, крім Інджії, в якій випускається україномовна передача на хвилях локального Радіо Інджія. Всі інші міста регіону не мають такі або подібні передачі.

     Голова Відділу інформування Петро Ляхович 12 лютого відвідав локальне Радіо Озон у Сремській Мітровиці з наміром домвитися про укладання спільного проекту і заявитися на місцевий конкурс для фінансування проектів на полі інформування. Вони не були проте співпраці але пояснили, що вони вже передали свій проект і що не можуть передавати другий, бо не позволяє новий закон. Петро Ляхович запропонував, щоб зявилися на конкурс, якого відкрив Секретаріят культури і інформування АКВ. Чекаємо на відповідь.

     13 лютого голова Національної ради Йозо Сапун і голова Відділу інформування Петро Ляхович відвідали регіональне телебачення Сремська Телевізія з токим самим наміром, щоб спільно з ними заявитися на конкурс Міністерства культури і інформування. Вони також вже заявилися зі своїм проектом на конкурс Секретаріяту культури і інформування Автономного Краю Воєводини.

     Представників Національної ради приймила директор маркетінґу Сремської Толевізії Єлена Божічанін. У конструктивній розмові її представлений проект а вона згодилася відпрацювати їх частину проекту і передати заяву на конкурс Міністерства культури і інформування.  Нам залишається тільки сподіватися, що конкурсна комісія надасть потрібні кошти і що українці у регіону Срем дістануть свою телевізійну передачу. У проекті передбачено щоб йшла одна півгоденна передача і одне повторення на місяць і так до кінця 2015 р.

Поштові значки

     Минулого року я стрічався з одним сусідом, який вже роками жиє в Австралії і у одній нагоді він мені показав свою колекцію поштових значок. Між багатьма значками мені звернуло увагу знайоме обличчя Блаженнішого Патриярха Йосифа Сліпого. Я зацікавився і затримався на тих значках. Запитав його чи знає він того Патриярха і що то за країна, яка Його поклала на поштові значки. Про патриярха не знав нічого але пояснив мені яка це була країна. Він мені подарував два значки бо бачив що я дуже поцікавився ними. А чому вони мені були такі цікаві. Коли я, 1968-1972 рр. був учнем Української Папської малої семінарії у Римі, то я мав нагоду бачити Патриярха Йосифа, після Його визволення з Сибіру і коли Він прибув до Риму, брав участь на Службах Божих, яких Він служив у Соборі Святої Софії у Римі. Багато років пізніше я також мав нагоду помолитися коло гробу Блаженнішого Патриярха Йосифа Сліпого у церкві св. Юрія у Львові.

    Хочу показати і Вам ці поштові значки і подати текст, в якому пояснують як до того прийшло а у другому тексті про велич постатті Блаженнішого Патриярха Йосифа Сліпого і що він значить українському народові і церкві.

Церковний Вісник  - 7 січня 1979

Небувале  філателістичне видання

(першоднівка)

     Містимо першоднівку різдвяних поштових значків на пошану Блаженнішого Патріярха Йосифа , що їх випустило самостійне князівство-провінція Ґат Ривер (Hutt River Province Principality) у Західній Австралії.

     З нагоди такої небувалої події я хочу подати коротко хоч деякі інформації про саме князівство та чому саме постать Блаженнішого Патріярха Йосифа вибрано на це філателістичне видання.

     370 миль на північ від міста Перт у Західній Австралії, недалеко побережжя Індійського Океану, саме і є територія князівства-провінції Ґат Ривер. Її теперішній володар, принц Леонард, на підставі певних старих законів Австралії 1 квітня 1970 р. Виступив із своєю територією, приблехно в 30 квадратних миль, зі складу австралійського комонвелту та проголосив її незалежним князівством (принципалиті) під назвою «Провінція Ґат Ривер». Князівство має власний уряд, пошту, поштові значки та власні гроші. Воно намагається зав‘язати щораз більше міжнародних дипломатичних зв‘язків. Сам принц Леонард – великий прихильник мистецтва та консервації природи.

     На терені князівства збудовано каплицю, що її прикрасив знаний австарівський мистець-маляр лорд Франк Пеш. При вході до каплиці на видному місці приміщено портрет Їх Блаженства Патріярха Йосифа. Каплиця призначена для вжитку всіх віровизнань.

     27 лютого 1978 р амбасадор князя Леонарда був на послуханні  в Їх Блаженства Патріярха Йосифа та передав йому – «Йосифові Сліпому, Кардиналові і Верховному Архиєпископові, Патріярхові Києва і Галичі і всієї України» - спеціяльний орден Леонарда за велику та надзвичайну силу хрисиянського духа, що її він виказав під час своєї каторги та після звільнення в Римі в обороні справжнього християнства.

     За ті саме чесноти князівство Ґат Ривер вшанувало Їх Блаженство тепер  знову серією значків з нагоди Різдва Христового. Супровідне письмо при випущенні цієї серії значків подає інформації про самого князя Леонарда, подає вістку про призначення ордену принца Леонарда Їх Блаженства та подає історію життя, священослужіння і мартирології Їх Блаженства в комуністичних в‘язницях. Після переліку заслуг і чеснот Патріярха Йосифа підкреслено, що саме ця обстанова спонукала князівство вшанувати чільного представника христіянства наших днів випуском спеціяльної серії різдвяних значків.

     Це небувале видання без сумніву ввійде до історії не тільки філателії, але теж до історії християнського світу, бо в далекій Австралії знайшлися шляхетні люди, що зуміли влучно підхопити значення особи Блаженнішого Патріярха Йосифа як справжньо незламного воїна-борця за право визнавати християнську віру та визнали його саме в різдвяний час маяком справжнього християнства, що борикається у хвилях розбурханого й замряченого тогочасного світу. Д-р Роман Смик

Актуальність постаті Патріарха Йосифа Сліпого

     Блаженніший Патріарх, Кардинал Йосиф Сліпий був і залишається серед інших достойників Українського Народу духовним світочем, батьком, ісповідником віри, незламним захисником людської гідності перед безбежницьким руйнівним режимом, визнаним богословом, науковцем, письменником світового значення. Ціле своє життя, не втрачаючи надії навіть у найважчі часи для нашого народу, Блаженніший Патріарх Йосиф жертвував на вівтар служіння Богові та Україні.

     Життєвий приклад Патріарха Йосифа не може загубитися чи залишатися надбанням лише історичних творів, але продовжує заохочувати кожне покоління українців.

     (Уривок з тексту аутора о. Андрія Романківа, голови Фундації «Справа Патріарха Йосифа Сліпого».)

Богоявлення у Сремській Митровиці

     19 січня 2015 року у грекокатолицькій церкві Вознесення Господнього у Сремській Митровиці. Богоявлення або Водохреща, як у нас ще називають це велике свято, святкували і парафіяни у Сремській Митровиці. Хоч був робочий день а багато парафіян мусіли піти на свою роботу, у церкві було гарне число вірних, бо всі вони бажали взяти свяченої води, яка на цій Службі святочно посвячується. Свячену воду зберігають у своїх домах аж до наступного року і вважають її оберігом для дому, всіх членів сімї і тварин у подвірї.

   На річці Сава домашня православна церква організовує плавання за богоявленьський хрес. На березі ріки зійшлося багато мешканців для яких цей звичай дуже цікавий, хоч більшість х них вважають це національним празником а ні релігійним, а тих, які плавали було також гарне число. Вже кілька останніх років поряд із чоловіками плавають і жінки.

Засідання Ради інформування Національної ради української національної меншини

16 січня 2015 року у Новому Саді. Східно з Статутом і діяльністю НРУНМ прийшов час, коли з початку року потрібно прийнати плани активності і фінансування  у поточному році. З того приводу перші мають засідати Ради інформування, освіти та культури, потім Виконавча рада і на кінець Національна рада, яка засвоює загальні плани праці і фінансій.

     Перша засідала Рада інформування у присутності всіх членів ради: Петро Ляхович – голова і члени: Наташа Петрович, Оксана Стецюк, Ольга Скопляк та Андрій Паньков. У технічних справах помагав секретар НР Далібор Пєкні.

     Рада інформування у новому склеканні взялася серйозно до праці, яка відповідальна і обсяжна, а найбільше через прийняття нових законів про інформування на локальному рівні та закон про електронні медії. У бажанні зберегти вже всі осягнуті і використані можливості у інформуванні на українській мові, писані видання, передачі по Телебаченні і Радіо РТВ а також і на місцевих радіо у Кулі, Вербасі і Інджії а по можливості порушити нові у Сремській Митровиці, Білгороді і Регіону Срем.

     Працюючи по Денному порядку обговорено стратегію розвитку інформування українською мовою і що потрібно робити протягом поточного року, щоб осягнути вже згадані мети. Крім традиційних засобів інформування поставлено вагу і на нові можливості на полі інформування а саме по інтернеті через веб сторінки, блоги та соц-мережі. Всі згодилися, що інформації найскоріше розширюється саме на той спосіб.

     Пропоновано конкретні заходи а по перше організувати курс для наших молодих у відкриванні і упорядковуванні веб сторінок і блогів, щоб на той спосіб знайшлися у кожному осередко по двоє молодих, які мають нахил до писання. На той спосіб інформації с усіх місцевостей були б скоро поміняні з іншими осередками а з тих блогів могли б отримувати інформації і наші видавничі установи і радіо і ТБ передачі.

     Інший також дуже потрібний захід, організування наради членів Ради з нашими журналістами і редакторами, які працюють на вже існуючих передачах і можливо з одним журналістом з Спілки незалежних журналістів Воєводини. Мета цієї наради сясувати всі досвіди, які повязані з новими умовами фінансування передач українською мовою на локальних медіях і як показалося пристосовування до нових законів, окремо тому, що всі локальні медії мусять бути привітазовані до 1-го липня.

     Було мови й про упорядковування веб сторінки Національної ради і прийнято, що ця сторінка має бути репрезантитивною і виносити більш офіційні дані про працю НР а так само щоб подавала звязок до всіх веб сторінок наших інших установ і товариств, в котрих було б більш інформацій про активності тих установ і товариств.

      У подальшій праці прийнято план активності і фінансовання  за 2015-ий рік.