Посвячування гробів підчас Великодних свят

8 травня 2016 р. Українці Сремської Митровиці і Лачарку мають своїх рідних похованих аж на чотири кладовища. У Сремській Митровиці вже від давна існує греко-католицьке кладавище, між народом назване «Русинско гроблє», є також центральне міське кладовище і у Латярку є два сільска кладовища, старе і нове. На всіх цих кладовищах ховалися померлі українці Сремської Митровиці і Латчрку.

     Коли прийдеться посвячувати гроби наших покійних підчас Великодних свят це триває кілька днів. У Великодний понеділок парох парафії Вознесіння Господнього у Сремській Митровиці о. Владислав Варга виходить святити гроби на «Русинско гроблє», у великодний вівторок на велике міське кладовище. На ті два у Лачарку виходить у Томину неділю.

    На кладвищах у Митровиці вже прийнято такий звичай що люди чекають священика коло гробу свого покійника і коли закінчиться посвячування гробу, залишаються ще трохи біля нього і йдуть додому.

 Українці у Лачарку затримали старий звичай – всі йдуть за священиком від гробу до гробу і це є гарно і більш урочисто бо більше людей гарніше співають і саме по собі гарніше враження.

    Коли всі разом обійдуть всі гроби то на краю кладовища служать ще одну панахиду за померлих десь далеко на других місцевостях. 

Тут люди постелять на землю рушник а на нього покладуть коровай, якого спекла одна із українських жінок. Тут ще покладуть і торбинку до якої присутні люди кладуть гроші за священика і його помічника. По закінченні панахеди отець відкриває кожному присутньому по кавальчик короваю і говорить "Христос Воскрес!". Цей звичай дуже гарний і урочистей і він самий багато говорить про релігійність наших людей і почуття взаємовідносин і приналежність до української громади.

Великдень у нашій парафії

2 травня 2016 року у Сремській Митровиці. Одне з найбільших християнських свят – Великдень спадає у найбільш радісну подію у нашій церкві. Хоч цілий великодний цикл зміщує в собі довгий час посту і утремання від розваг, веселощів, їжі, а Квітна неділя приносить маленьке опущення, а за нею Страсний тиждень, який насечиний смутком, самий Великдень приносить вибух радости і розваг.

     Радість приходить вже з Великодним Утренням з чином процесії навколо церкви, несуться горогви, співаються великодні тропарі, коли звонять звона. В нашій церкві ця подія виглядає ще гарнішою бо у процесії і церкві обслуговують хлопці вбрані у українські костюми, які сторожили коло Ісусового гробу від пятниці до недільного ранку.

 Зайшовши до церкви, співються великодні наспіви а найчастіше «Христос восрес із мертвіх, смертію смерт подолав і тим, що в гробах життя дорував!». У церкві по підлозі розташовані численні кошики, цього разу було їх біля ста, з яких виглядають гарні паски, шинка, ковбаса, сир, крашанки, писанки, деякий цвіт, свічка. Все це, після довгого посту, приманює своїм виглядом і запахом.

     Підчас проповідді о. Владіслав вітав парафіян з Великодним а ще прочитав і вітання нашого Апостольського Екзарха кир Юрія Джуджара.

     Приступилося до посвячення пасок і іншого а потім настали взаємні вітанна між парафіяними. Придивлялися хто спік кращу паску або написав гарнішу писанку.

    На Великодній центральній Службі в церкві було менше людей, але і ця Служба Божа також гарна свої змістом через спів Великодних тропарів і пісень.

 По закінченні Богослужіння всі вірні приступили до мировання а наймолодші отримали по одну крашанку.

    Саме після цьої Служби відбулося найкраще представління. Діти – учні української мови або дитячий ансамбль «Коломийки» виводили гаївки. До цього їх приготовили мистецький керівник Микола Ляхович і учителька української мови Славка Канюга.

     Всім було цікаво дивитися як діти танцюють по колі і співають гарних пісень.

 На кінці і самі старші і всі інші діти, які були присутніми, взялися разом з дітьми до кола і всі разом виводили гаївки. Це перший раз, що таке показувалося у нашій парафії але сподіємося, що це перейде у традицію у нашій парафії і товаристві «Коломийка».

    Наш журналист на Радіо Новий Сад Василь Дацишин, побачивши відео-запис цьої події на Фейсбуці, поділився таким коментарем: «Файно, аж хвилі дрожіння проходять крізь мене, коли бачу що ті діти збережуть у пам'яті ті яскраві Святкові звичаї. Вони цього ніколи не забудуть, навідь після багато років блудіння життєвими стежками. І одного дня, коли хтось подумає, що, можливо усе минуле наших предків було пишло на марно, розбудяться ті колишні діти, згадають і своїх дітей навернуть на стежку збереження традицій. Одночасно, це буде й подяка за старання керівників Товариства, подяка людям, що підтримували цю важку, але одночасно й шляхетну долю носіїв української свідомості у діаспорі.»

Ще про відновлення нашої церкви Квітна неділя

24 квітня 2016 р. Сьогодні, на квітну неділю, коли прийшли до церкви на Богослужіння, побачили, що роботи на відновленні церковного будинку.

 Вже з вулиці видно, що з церковної загароди оббита штукатурка, яка була вже дуже стара і постійно відпадала і робила негарний вигляд. Остаточно зрозуміли, що її треба завсім відбити і зробити нову фасадну штукатурку, яка буде на довший час прикрашувати церковну загороду і самий будинок греко-католицької церкви Вознесіння Господнього у Сремській Митровиці.

     На сьогоднішній Службі Божій о. Владислав подав нове повідомлення: «Бачите, що почало відновлення нашої церкви. Минуло року општинський уряд обіцяв, що нам поможе – не поміг. Ми залишилися в боргу чотири тисячі євро і цього року нам дали чотири тисячі євро більше, так що отримали, як минулого разу сказав, мілйон динарів щоб могли продовжувати далі. Вітражі поскидали, ці два малі і сказали якщо бажає який донор – може в долині написати ім‘я. Цей один малий, один або другий, вже зайнятий від наших Ляховичів, Михайла диякона і Любки Капрцькі з Канади. Якщо хтось бажає може ще. В честь, як вони сказали, нашої церкви. Ми тут жили, родилися, хрестилися і бажаємо свою церкву помогти. Ці два вітражі коштують тисячудвісті якщо б були без іконів, а з іконою було б дві тисячі євро. Так що декотрі вже являлися, побачимо як знайдемо спосіб, щоб були в спільному стилі, ці два а мусіли б з Божию поміччю зробити і ці інші два. Бачимо що мур перед церквою потрібно трошка краще вирішити, є велика вологість, стеля яка відпадала. Маємо багато того зробити, але з Божию поміччю поволе йде. Минулого року вирішили дах, більше не пропускає і так ступаєм далі»

     Сьогодні, по нашому церковному календарі Квітна неділя, так що на кінці Служби Божої о Владислав посвятий вербу або як ми ще кажемо шуткую.

 Пізніше парафіяни взяли собі по кілька гілячок і понесли додому що зберігали домівку від лихої погоди або грози.

 На подвір‘ї церкви ніби били посвяченими гілочками і говорили: «Шутка б‘є, не заб‘є, за тиждень Великдень!».

Продовження відновлення греко-католицької церкви Вознесіння Господнього у Сремській Митровиці

10 квітня 2016 року. Як настав час відзначення 110 років від побудови греко-католицької церкви Вознесіння Господнього у Сремській Митровиці, так і приступилося до відновлення самого будинку церкви. В минулому році зроблена велика частина відновлення а саме зремонтований цілий дах і замінені крокви які тримають цілу стелю.

     Зараз коли вже минула зима, троха віддихнулося і призбиралося ще потрібних коштів, приступилося до подальших робіт на відновленні церкви. Цими днями прийшли фахівці і поскидали два великі і два малі вікна, на яких зроблені вітражі. У тому підприємстві спеціяльною технікою відновлять ці вітражі і за це буде потрібно місяць часу. Але що сказав про це парох о. Варґа на сьогоднішному Богослужінні:

     «Як бачимо є якісь зміни у церкві, троха зимно, троха дує, боїмося щоб щось не вдарило, так що майстрі які скидали вітражі вже в саму вечір, як вже дощ падав не закінчили завні закрити, так що нам залишилося закінчити за «недай Боже», бо це буде так стояти до половини травня. Вітражі робляться спеціяльною технікою, мусять скидати кожну частинку, класти свинцю і знову складати. Це дуже велика робота. Це підприємство вже раніше, 2006 року мало це зробити але тоді не було грошей бо будувалася домівка у той час і було це дуже дорого. Будуть відновлені ці два великі і ті два менші, котрі, на жаль, порозбивані, бо були поскидані зберігаючі (захисні) сітки, не були вкладені знову і тому зараз мусимо заплатити за це що тоді не зробили. Вітражі коштують ці великі по тисячу двісті євро а ці маленькі довгі вісімсот вісімдесять євро. Багато танше від інших пропозицій. Вони вже робили по наших греко-католицьких парафіях у Керестурі, Дюрдєві і у Міклошевцях, так що наш владика каже що вони вже доказані і мають багаторічну традицію. Коли згадуємо, декотрі і питали мене чи існує можливість щоб це хтось профінансував, був донором, і нормально коли б був донором так було б на вітражі написане його ім‘я, таяк у Міклошивцях бачив, було б написане, 2016 року відновив той і той, або родина або спільно дві родини, таяк ті дві німецькі сім‘ї, що профінансували ось той вітраж. Якщо хтось бажає, це можливо зробити але треба скоро бо за тридцять робочих днів буде закінчино, нам потрібно це знати. Якщо бажає хтось з інших країн, в Канаді і так подібно. Мушу вам сказати що ми отримали поміч від міста, мілйон динарів, це велика поміч, на яку ми вже кілька років чекаємо, щоб щось дали за цю церкву, якій 110 років, ось плакат стоїть щоб дехто запитався що робиться. Минулого року зробили найбільшу частину, це новий дах, але залишилася стиля, яка відпадає, існє ще багато малювання стін і стилі, також загорода і ще парохія. Хтось мені сказав що у центрі нема більш запущеної фасади яка є на нашому парафільному домі. Але добре, рушили від церкви і тепер робляться вітражі.»

     У продовженні о. Владислав сказав що суботою мають приходити діти до парафії на навчання, на якюсь віронауку, спілкування, майстеркласи, щоб приготовилися до Великодня. 

Дитяче пущення

     12 березня 2016 року у Сремській Митровиці відбулося пущення для дітей. Захід відбувся у парафіяльному залі греко-католицької церкви Вознесення Господнього у Сремській Митровиці. Ініцятором був домашній парох о. Владислав Варґа а у програмі брали діти домашніх парафіян, діти, які відвідують забавний майстер клас при парафії, яким керує Данієла Хорняк, учні русинської мови учительки Моніка Абодї і учні української мови учительки Славки Канюга.

     У першій частині програми діти представили маскембаль, далі влаштували різні дитячі забави і на кінці поділилися у групи і зробили квізове змагання.

    Фотографії найкраще покажуть як дітям було того дня забавно у грекокатолицькій парафії Вознесення Господнього у Сремській Митровиці. Вітаємо цей задум бо і самі бачимо, що церкву відвідує все менше число дітей, а на цей спосіб вони привчаються за початок хоч заходити до парафії.  

У Сремській Митровиці почали будувати басейн

     18 лютого 2016 р. Житилі Сремської Митровиці вже довго мріють про басейн у своєму місті. Керівники міста почали говорити про план будови басейну перед кількома роками але як вже знаємо у нас від плану до реалізіції минає дуже багато часу через обсяжну адміністрацію і недостаток коштів.

Робота почалася на будові басейну

     Крім великого бажання ніхто не дуже вірив що басейн буде збудований, але цими днями коли побачили машини на місці будови, надія повернулася що бажаний басейн стане реальністю.

     Басейн знаходитимиться зараз білля спортивного центру майже у центрі міста. Житилі будуть мати можливість займатися водними спортами або тільки рекреативним плаванням. Правда, що Сремська Митровиця має річку Сава і що на ній гарний пляж, але деколи через погану погоду в літі нема де плавати.

     Знаємо що плавання дуже сприяє доброму здоровї і фізичному розвитку молодих і дітей і тому вітаємо будову басейну у нашому місті. 

Басейн буде називатися "Базен Пінкі" 

Так виглядатими басейн з середини.

Лебеді у Сремській Митровиці

Сремська Митровиця в лютому 2016 року. Лебеді, які вже довший час є маленьким видовещим Сремської Митровиці, населилися тут з одної простої причини, тут почали турбуватися про природу навколо себе.

 Зокрема цікаво що тут, на річці Сава, знаходиться велика група лебедів, близько 50 одиниць, з яких 30 молодих. Це знак що вони тут і розмножуються. Лебедів є і в ближчій околиці, на Засавіці є 25, на річці Босут 65 а між ними є і з кільцями на ногах. З тих кільців дізналися що лебеді походять з річки Дунай білля Будапесту. Ймовірно, що Дунай там був заморожений і лебеді були примушені шукати краще місце проживання. У тих пошуках вони прелитіли 280 кілометрів і прибули до Сремської Митровиці, де і залишилися бо тут знайшли добрих господарів. Тут міщани їх постійно годують.

 Вони залишаться тут доки будуть їх харчувати. Це для дітей дуже приємна подія, коли батьки їх приводять на річку годувати лебедів, які вже зовсім не бояться людей.